Коли писав статтю про штурмовики Northrop Gamma, мене не полишало своєрідне дежавю: адже концепція переробки цивільного легкого транспортного в ударний жива й досі, і є досить цікавий (і наразі дуже актуальний для України в розрізі боротьби з ворожими дронами) приклад її реалізації – літак AC-208 Combat Caravan фірми Cessna.
ЗМІСТ СТАТТІ:
База для штурмовика
Легкий одномоторний транспортний літак Cessna 208 Caravan вперше піднявся в повітря в грудні 1982 р., а за два роки був сертифікований і почав надходити цивільним замовникам. Пізніше з’явилась його збільшена модифікація Cessna 208B Grand Caravan з подовженим на 1,2 м фюзеляжем і потужнішим двигуном. Літак може перевозити 9-14 осіб, існують і варіанти, призначені для перевезення вантажів – Cargomaster і Super Cargomaster (на базі, відповідно, моделей 208 і 208В). За аеродинамічною схемою це високоплан з прямим крилом і нормальним оперенням. Шасі тристійкове фіксоване. Силова установка – турбогвинтовий двигун Pratt & Whitney Canada РТ6А різних модифікацій (на Grand Caravan – РТ6А-114 потужністю 675 к.с.). Літак набув значного поширення у світі – виготовлено понад три тисячі Cessna 208, а найбільшим цивільним експлуатантом є кур’єрська служба доставки FedEx – вона придбала три сотні літаків у варіантах Cargomaster і Super Cargomaster.
Хороші експлуатаційні якості Caravan / Grand Caravan, а також невисока вартість зумовили поширення таких літаків у військовій авіації низки країн, головним чином, небагатих. Grand Caravan використовуються як літаки зв’язку усіма трьома видами збройних сил Колумбії, а також ПС Бразилії, ПАР, армійською авіацією Чилі та збройними силами цілої низки інших країн. Станом на 2024 рік на військовій службі в різних країнах перебували 123 літаки Cessna 208.
Читайте також:
- Американські штурмовики, частина 1: Початок шляху
- Американські штурмовики, частина 2: Альтернативні проєкти початку 1920-х років
- Американські штурмовики, частина 3: Перші серійні варіанти
- Американські штурмовики, частина 4: На порозі 1930-х
- Американські штурмовики, частина 5: Серійні А-12 «Шрайк»
- Американські штурмовики, частина 6: Експерименти 30-х років
- Американські штурмовики, частина 7: «Гамма» від Джона Нортропа
Розвідники
Упродовж майже двадцяти років робляться спроби (треба сказати, досить успішні) пристосувати Cessna 208 для вирішення бойових завдань у конфліктах низької інтенсивності. Першими це зробили Повітряні сили Колумбії, які у 2007-2008 рр. отримали п’ять розвідувальних літаків Cessna 208В-ISR. На них встановлений комплекс апаратури, аналогічний тому, що застосовується на безпілотних літаках RQ-1 Predator. Основу його становить оптоелектронна система Wescam MX-15D, встановлена у поворотному обтічнику під фюзеляжем. Вона забезпечує виявлення наземних об’єктів за допомогою телевізійної та тепловізійної камер, а також визначення відстані до них за допомогою лазерного віддалеміра.
Розвідувальні літаки Grand Caravan виявились вдалою і недорогою альтернативою безпілотникам для дій над районами зі слабкою ППО. Крім Колумбії такі літаки постачались до Йорданії, Нігеру, Ємену, Гватемали, Філіппін та низки інших країн.
Ударний варіант
Як відомо, безпілотний Predator з «чистого» розвідника став багатоцільовим розвідувально-ударним апаратом. Таку ж еволюцію пройшов і бойовий варіант Cessna 208. Озброєння літака засобами ураження виявлених цілей виглядало цілком логічним кроком. Хоч транспортні літаки упродовж десятиліть застосовувались як імпровізовані бомбовози, на цей раз було вирішено озброїти літак високоточними засобами ураження – ракетами Hellfire двох модифікацій: AGM-114M з лазерною головкою самонаведення і AGM-114К з радіолокаційною головкою самонаведення мікрохвильового діапазону. Замовлення на створення такої модифікації від уряду США отримала компанія Alliant Techsystems (ATK).
Ударний варіант отримав назву АС-208В Combat Caravan. На відміну від розвідувального, він комплектується значно ширшим набором бортової радіоелектроніки. Крім оптоелектронної системи MX-15D він обладнаний системою управління польотним завданням STAR, а також бортовим комплексом, майже як у «справжніх бойових літаків»: станцією попередження про ракетний обстріл AN/AAR-60, і блоками відстрілу хибних цілей AN/ALE-47. Це суттєво підвищує шанси на виживання під час виконання завдань над територіями, контрольованими різного роду незаконними збройними формуваннями – адже переносні зенітно-ракетні комплекси різних типів є досить поширеними у цих колах.
Озброєння АС-208В скромне – чотири керовані ракети Hellfire, підвішені попарно на двох підкрильних пілонах. Такий склад озброєння і бортового обладнання літака визначає спосіб його застосування: озброєна розвідка, тобто пошук цілей (перш за все, малогабаритних рухомих – наприклад, автомобілів) з їхньою ідентифікацією і наступним знищенням. Тобто, не бомбардування по площах, а прицільні точкові удари. Екіпаж АС-208В складається з трьох осіб (двох пілотів і оператора), а його кабіна захищена кевларовою бронею.
Першим замовником Combat Caravan став Ірак. Власне, у цьому випадку (як і в наступних) замовлення видавав уряд США, а вже потім літаки передавались конкретній країні як військова допомога. Отже, у 2007-2009 рр. Ірак отримав 11 літаків – п’ять транспортних С-208В, три розвідники RC-208B і три ударні АС-208В. Розвідники й ударні літаки надійшли до 3-ї розвідувальної АЕ, дислокованої в Кіркуку. АС-208В стали першими літаками нових іракських повітряних сил, які були озброєні. Бойовий дебют АС-208В відбувся в січні 2014 р., під час боїв з ісламськими екстремістами в провінції Анбар. Надалі вони дуже активно використовувались у бойових діях проти ісламістів. Цифри говорять самі за себе: з середини 2014 р. до кінця 2017-го три літаки АС-208В здійснили 3459 вильотів, тоді як 21 штурмовик Су-25 – 3562. Не минулось без втрат: 16 березня 2016 р. один АС-208В розбився неподалік Кіркуку. Версії того, що сталось, різняться: офіційні джерела говорять про технічну несправність, ісламісти ж стверджували, що збили літак з 57-мм зенітки. У жовтні 2016 р. було оголошено про намір США передати Іраку ще два літаки АС-208В, однак підтвердження цьому не надходило.
Три літаки АС-208В у 2010-2016 рр. отримали ПС Лівану. Найбільшим же отримувачем АС-208В став Афганістан. З 2018 р. ця країна отримала щонайменше 12 таких літаків – принаймні, стільки в серпні 2021 р., після приходу до влади талібів, перелетіли до сусіднього Таджикистану. Подальша доля цих літаків (які формально лишались власністю уряду США) невідома.
Мисливець за дронами?
І тут постає питання: а чи не підійдуть АС-208В нам – як мисливці за дронами? Бортове обладнання літака, насамперед, станція MX-15D, цілком годиться для пошуку малогабаритних повітряних цілей. З засобами ураження трохи гірше – ракети Hellfire теоретично можуть уражати повітряні цілі, але не є для цього оптимальними. А інші види озброєння, наскільки мені відомо, на АС-208В не інтегровані. Все ж, думаю, за мінімальних переробок можна замінити спарену пускову установку для Hellfire на семизарядну для ракет APKWS II. Це у 3,5 рази збільшить боєкомплект на борту літака – з чотирьох до 14 ракет – і, відповідно, підвищить його ефективність при відбитті масованих повітряних атак. Швидкісні параметри АС-208В виглядають не дуже, але «шахеди» успішно збиваються і значно повільнішими гелікоптерами. Тож, можливо, варто поцікавитись – де поділись «афганські» АС-208В і чи не можна передати їх нам?
У цьому контексті варто згадати і найновіший озброєний варіант Cessna 208B – MC-208B Guardian. Розроблений фірмою MAG Aerospace, він пропонувався для Командування сил спеціальних операцій США, але програв конкурс літаку ОА-1К.
МС-208В відрізняється, зокрема, збільшеною з двох до чотирьох кількістю підкрильних вузлів підвіски, а також ширшим спектром озброєння – включаючи і ракети APKWS II.
Читайте також:
