У першій половині 30-х років минулого століття авіаційна промисловість США одна за одною випускала нові зразки цивільних літаків. У них втілювалися найпередовіші на той час рішення в галузі аеродинаміки, технології літакобудування, силових установок, бортового обладнання. У результаті поштові та пасажирські літаки часто перевершували за своїми льотними характеристиками військові машини – причому не лише бомбардувальники й розвідники, а й винищувачі. Передусім це стосувалося швидкісних параметрів. Здавалося б, для штурмовика швидкість аж ніяк не є головним показником. Але нагадаємо, що ще на початку 20-х років американські військові відмовилися від ідеї бронювання штурмовиків. Тож у їхньому випадку висока швидкість якраз була важливою: вона дозволяла скоротити час перебування під зенітним вогнем. Не дивно, що нові штурмовики у середині та другій половині 30-х років таки були створені.
Також цікаво:
- Американські штурмовики, частина 1: Початок шляху
- Американські штурмовики, частина 2: Альтернативні проєкти початку 1920-х років
- Американські штурмовики, частина 3: Перші серійні варіанти
- Американські штурмовики, частина 4: На порозі 1930-х
- Американські штурмовики, частина 5: Серійні А-12 «Шрайк»
- Американські штурмовики, частина 6: Експерименти 30-х років
ЗМІСТ СТАТТІ:
Northrop Gamma 2
У січні 1932 р. Джон К. Нортроп за фінансової підтримки Дональда Дугласа заснував компанію Northrop Corporation. Метою нової фірми була «капіталізація» досвіду, накопиченого Нортропом у створенні суцільнометалевих літаків. Продовжуючи традицію, започатковану своїми першими конструкціями, Нортроп використовував для позначення нових проєктів літери грецького алфавіту. Так з’явилися поштовий літак Gamma і пасажирський Delta – одномоторні моноплани з низькорозташованим крилом і фіксованим шасі, основні стійки якого закривалися обтічниками-«штанинами». Для переробки на військовий варіант більше підходила Gamma – завдяки меншим габаритам.
Перші два екземпляри літака (Gamma 2A і 2B) були готові у серпні 1932 р. Характерною рисою цивільної Gamma була кабіна пілота, зміщена далеко в хвіст. Між нею та двигуном містився вантажний відсік і паливні баки. Але для бойової машини таке компонування, природно, не годилося через обмежений огляд із кабіни. Тому на прототипі військового варіанта Gamma 2C (с/н 5) кабіну, яка стала двомісною, пересунули вперед (тепер місце пілота розташовувалося трохи попереду передньої кромки крила). Оскільки вона зайняла місце вантажного відсіку, бомбове навантаження довелося розташувати на шести зовнішніх вузлах під центропланом. Його маса могла досягати 500 кг (деякі джерела називають більш скромні цифри – 600 фунтів, тобто 272 кг). Стрілецьке озброєння складалося з п’яти 7,62-мм кулеметів Browning: чотирьох у крилі (поза площиною, яку ометав гвинт) і одного на рухомій турельній установці у спостерігача. Для ведення вогню спостерігач розвертався разом із сидінням, зсував назад частину ліхтаря і переводив свій кулемет із похідного положення у бойове. На Gamma 2C встановили 9-циліндровий радіальний двигун Wright SR-1820-F2 потужністю 735 к. с. із дволопатевим гвинтом. Хвостова частина фюзеляжу військової машини, її оперення, крило й шасі не відрізнялися від цивільних «родичів».
Читайте також:
- Все, що треба знати про крилаті ракети Tomahawk
- Saab JAS 39 Gripen – як варіант для ВПС України: З’ясовуємо, що це за літак
Прототипи YA-13 і XA-16
Первісно розробка Gamma 2C була ініціативною і велася на власні кошти фірми. Літак, побудований до травня 1933 р., спочатку мав цивільну реєстрацію експериментальної машини – NX12291. У липні Gamma 2C перегнали для випробувань на авіабазу Райт-Філд. Літак показав максимальну швидкість 329 км/год (щоправда, без озброєння й бомбового навантаження). За цим показником, а також за дальністю польоту та маневровістю виріб Нортропа перевершував щойно прийнятий на озброєння штурмовик Curtiss А-12 Shrike.
Проте експлуатаційні якості літака військових не задовольнили. У лютому 1934 р. Gamma 2C повернули на фірму для доопрацювання. Найбільш помітною зовнішньою зміною стала нова форма кіля – трикутна замість трапецієподібної. Лише 28 червня 1934 р. Авіаційний корпус викупив машину, присвоївши їй позначення YA-13 і військовий номер 34-27. Але про серійне виробництво тоді мови не йшло.
У січні 1935 р. літак знову повернули на завод, де замінили силову установку: встановили 14-циліндровий дворядний двигун Pratt & Whitney R-1830-7. Він відрізнявся від «Циклону» меншою площею лобового опору й більшою потужністю (950 к. с.). Дволопатевий гвинт замінили на трилопатевий. Після переробки літак отримав нове позначення XA-16, але повторні випробування показали незадовільні результати: потужність двигуна виявилася надмірною, і для її компенсації треба було збільшити площу оперення. Від подальшого доведення літака відмовилися на користь більш перспективного проєкту Gamma 2F. Єдиний екземпляр XA-16 використовували як літаючу лабораторію для випробувань мотора R-1830-9 (такої ж потужності, як і R-1830-7), а згодом у школі авіамеханіків на аеродромі Рузвельт-Філд (о. Лонг-Айленд).
Експортний варіант – Gamma 2E
Значно менш вибагливими за своїх американських колег виявились китайські військові. Вони придбали досить велику за тими часами партію легких бомбардувальників Gamma 2E, що являли собою доопрацьований варіант Gamma 2C. Китайські літаки мали підфюзеляжну «ванну», розташовану за крилом, яка забезпечували хорошу видимість униз для спостерігача (останній також виконував функції бомбардира й бортстрільця). В польоті ця «ванна» наполовину ховалась у фюзеляж. На літаку встановили двигун Wright SR-1820-F3 потужністю 710 к. с. із дволопатевим гвинтом. Кулеметне озброєння відповідало Gamma 2C, але бомбове навантаження суттєво збільшилося – воно досягало 1600 фунтів (726 кг).
Китай замовив 24 літаки Gamma 2E (с/н 14–17, 30–37, 45, 46). Оскільки вони дещо відрізнялися складом обладнання, у цій партії виокремлюють три субмодифікації: власне Gamma 2E (дві машини), Gamma 2EC (сім) і Gamma 2ED (15). Поставки всіх літаків здійснили протягом лютого–вересня 1934 р. Крім того, Northrop виготовив 25 комплектів вузлів (с/н 48–72) для Gamma 2E, згодом зібраних у Китаї (м. Лойвінь) на заводі компанії CAMCO (Central Aircraft Manufacturing Company). Із 49 китайських літаків Gamma 2E кілька розбилися під час навчальних польотів. Решту на початок 1937 р. зосередили у двох бомбардувальних групах: 1-й (1-ша і 2-га ескадрильї) та 2-й (9-та, 11-та і 14-та ескадрильї; у 9-й і 14-й поряд із «Гаммами» були літаки Fiat BR.3 і Douglas O-2MC). Однак до середини серпня 1937 р., коли почалася японсько-китайська війна, 1-ша група вже була розформована, а всі бомбардувальники Нортропа зосередили у 2-й. Три її ескадрильї налічували загалом 37 літаків Gamma 2E.
Згідно з наказом від 13 серпня 1937 р. 2-гу групу передислокували із Сіньяна до Гуанде й Чаньсина. Зранку 14 серпня в районі Шанхаю розгорілися запеклі повітряні бої. У них брали участь і бомбардувальники Нортропа. О 8:00 дві дев’ятки таких машин увійшли для удару по японських кораблях в усті Янцзи. Через густу хмарність удар виявився малоефективним: одна ескадрилья скинула бомби на прядильну фабрику, друга все ж таки відпрацювала по кораблях, але змогла лише пошкодити один із них. Протягом дня ескадрильї 2-ї групи здійснили ще кілька вильотів, втративши дві «Гамми». Дані про подальше бойове застосування цих літаків досить уривчасті. Можна лише з певністю сказати, що в умовах переваги противника в повітрі їхня кар’єра була короткою. Наприклад, 21 вересня 1937 р. 9-та ескадрилья вилетіла з Гуанчжоу для бомбардування японських кораблів у Південно-Китайському морі. Палубні мисливці противника завдали китайцям серйозних втрат. Точна кількість знищених «Нортропів» невідома, але того ж дня 9-й ескадрильї наказали передати вцілілі «Гамми» 14-й, а особовому складу вирушити на перенавчання на радянські літаки. 14-та ескадрилья протрималася ще кілька місяців. 24 жовтня жертвою японських мисливців стала «Гамма», перегнана в Нанкін після ремонту. 11 листопада три «Нортропи» намагалися атакувати авіаносець Kaga, але японські палубні винищувачі збили два з них. До грудня 1937 р. було втрачено останні китайські «Гамми».
Конструкція Gamma 2E зацікавила і фахівців з інших країн. До закупівлі значних партій справа, щоправда, не дійшла, однак кілька екземплярів були придбані як дослідні машини. Зокрема, один літак у варіанті Gamma 2ED-C придбали британські Королівські повітряні сили, які використовували його у випробувальному центрі на авіабазі Мартлшем Хіт. Ще два екземпляри у 1933 році придбала авіація японського Імператорського флоту. В Японії ці літаки позначались BXN.
Читайте також:
Поетапно адаптуючи конструкцію цивільного літака до військових потреб, інженери мусили все більше відходити від первісного варіанту. Виявилось, що добрий бойовий літак не отримаєш, просто встановивши озброєння на пасажирський, хай навіть і найкращий для свого часу. Невблаганна еволюція призводила до суттєвих змін в конструкції і появи фактично нового літака, в якому мало що лишалось від цивільного «батька». Таким шляхом, наприклад, пішов в 1930-х роках харківський конструктор Йосип Неман: спочатку адаптував свій пасажирський моноплан ХАІ-1 до військових цілей (цей варіант позначався ХАІ-1ВВ), а потім на його основі створив суто військовий літак – розвідник і легкий бомбардувальник ХАІ-5 (Р-10). У США ж конструкція «Гамми» стала основою для штурмовика А-17. Але про це – у наступній розповіді.
Також цікаво:
