У травні 2024 р. з’явились перші підтвердження застосування українською авіацією керованих бомб американського виробництва GBU-39/В, відомих також як SDB – Small Diameter Bomb, тобто «бомба малого діаметру». Відтоді ці засоби ураження систематично застосовуються нашими Повітряними Силами не тільки по цілях на тимчасово окупованій території України, але й по об’єктах на російському прикордонні. Тож варто детальніше придивитись до цієї зброї.
Читайте також: У Мережі показали фото українського МіГ-29 з керованою плануючою бомбою
ЗМІСТ СТАТТІ:
Чому малий діаметр
Насамперед – чому як головна характеристика GBU-39/В згадується саме малий діаметр? Що у цьому особливого? По суті, за цим криється зміна філософії ураження наземних цілей, зумовлена появою високоточних боєприпасів.
В епоху «залізних» (некерованих) бомб розрахунок сил потребував вирішення задачі: скільки літаків потрібно для ураження типової цілі? З переходом до керованих боєприпасів задача набула оберненого характеру: скільки цілей може уразити один літак? Іншим ефектом використання керованих бомб/ракет стала можливість зменшення їхнього бойового заряду – такий боєприпас влучав точно в ціль, не вибухав десь в її околицях. Тож цілком логічною виглядала ідея створення малогабаритних високоточних бомб, яких літак міг би нести штук 10-15.
Читайте також
- Чому сучасні літаки все ще розбиваються і як кожна трагедія змінює авіаційну безпеку
- Зброя української перемоги: Сучасні далекобійні ракети ERAM
Історія створення
Створення SDB велось з 2001 р. на конкурсній основі двома серйозними гравцями ринку озброєнь – концернами «Локхід-Мартін» і «Боїнг». Переможцем у 2005 р. визнали «Боїнг», причому не обійшлось без корупції: у 2002 р. одна з неостанніх урядовиць міністерства ПС США вольовим рішенням скасувала вимогу ураження рухомих цілей, що надало перевагу простішій (і дешевшій) конструкції «Боїнга».
У вересні 2006 р. ПС США отримали перші серійні GBU-39/В. Вже наступного наступного місяця вони були сертифіковані для застосування з першого типу літаків – F-15E «Страйк Ігл». І того ж місяця SDB випробували в бою. Зараз ці бомби інтегровані практично з усіма типами тактичної і стратегічної авіації ПС США, з важкими штурмовиками спеціального призначення АС-130, а також з винищувачами «Торнадо» і «Гріпен». Тепер до цього списку можна додати і МіГ-29.
Характеристики GBU-39
Бомба GBU-39/В має калібр 250 фунтів. Власне, калібр у випадку з бомбами – це типорозмір, і реальна маса боєприпаса може відрізнятись від номінальної як в більший, так і в менший бік. Ось і в цьому випадку GBU-39/В важить 129 кг, а не 113, як мало б бути за номіналом. Маса бойової частини становить 93 кг, з них 16 припадає на вибухівку. Незважаючи на такі порівняно скромні показники, бомба може пробити понад метр залізобетону. Підвішуються GBU-39/В на спеціальних чотиризамкових балках – попарно, тандемом.
GBU-39/В має розкладане ромбовидне крило, завдяки якому дальність польоту (при скиданні з великої висоти) може сягати 110 км. Система наведення – комбінована, інерційно-супутникова. Власне, саме GPS, точніше, можливість глушіння її російськими засобами РЕБ, стала ключовою причиною недостатньої ефективності застосування реактивних снарядів GLSDB (варіант снарядів для РСЗВ MLRS/HIMARS, в яких як бойова частина використовуються бомби GBU-39/В). Як з цим справляється SDB в авіаційному варіанті? Ризикну припустити, що ніяк. На мою думку, наші МіГ-29 (а в березні 2025 р. з’явились повідомлення про застосування таких бомб і з Су-27) скидають ці бомби з порівняно невеликої висоти, щоб не підставлятись під російські ЗРК великої дальності. У такому випадку дальність польоту навряд чи перевищує 20-30 км, і бомба може наводитись тільки інерційною системою, яка на такій дистанції не встигне накопичити відхилення. Ну, але це – тільки припущення.
Варіанти SDB
Одночасно з початком випуску GBU-39/В «Боїнг» отримав контракт на створення декількох модифікацій.
FLM (GBU-39А/В)
Варіація зі зменшеною супутньою шкодою SDB FLM (Focused Lethality Munition). Її корпус виготовлений не зі сталі, а з композиційного матеріалу (вуглепластик), що дозволило зменшити кількість небезпечних уламків.
Також застосована бойова частина спрямованої дії. В результаті бомбу можна, наприклад, використовувати для безпосередньої підтримки під час боїв у міському середовищі, зменшуючи ризик для своїх військ поряд з ціллю. SDB FLM взяли на озброєння під позначенням GBU-39А/В, а поставки таких виробів почались в лютому 2008 р.
LSDB (GBU-39В/В)
Третій варіант SDB – це Laser SDB, або LSDB, або ж GBU-39В/В. Як натякає назва, ця бомба додатково укомплектована напівактивною лазерною головкою самонаведення. Це потребує підсвітки цілі лазером на кінцевій стадії польоту бомби, але дозволяє уражати рухомі цілі.
Такі бомби випускаються з 2014 р., а першим їхнім покупцем стало американське Командування спеціальних операцій.
Існує ще SDB ІІ – але це зовсім інший боєприпас виробництва фірми «Рейтеон», зі складнішою системою наведення. Але усі вони наразі не зустрічаються в Україні. Наостанок – про ціну. У 2021 р. стандартна GBU-39/В коштувала $40 тисяч – як непоганий кросовер.
Також цікаво:
