Останнім часом турецька авіаційна промисловість бурхливо розвивається. Крім надзвичайно широкої гами безпілотних літальних апаратів, кількох типів гелікоптерів (про одного з них – T625 Gökbey – я нещодавно розповідав), вона налагоджує виробництво реактивного навчально-бойового літака Hürjet, проводить випробування винищувача Kaan. Наче в затінку цих проєктів лишається літак, з якого, фактично, почався сучасний етап розвитку турецької авіаційної промисловості – турбогвинтовий навчальний Hürkuş.
ЗМІСТ СТАТТІ:
З чого все почалось
Туреччина свого часу робила спроби налагодити виробництво авіатехніки за власними проєктами, однак донедавна останнім серійним літаком турецької розробки був поршневий навчальний аероплан МКЕК-4 «Угур», випущений у невеликій кількості в 1950-х рр. Упродовж останніх десятиліть концерн Tusas Havacilik Ve Uzay Sanayi (більше відомий під англомовною назвою Turkish Aerospace Industries – ТАІ) накопичив значний досвід ліцензійного виробництва літаків – винищувачів F-16C/D, транспортних CN-235M, навчальних SF-260D. Спираючись на цей досвід, керівництво концерну спільно з урядом Туреччини в березні 2006 р. ухвалили рішення про початок розробки турбогвинтового навчального літака «Хюркуш» (Hürkuş; буквально – «вільний птах»; прізвище одного з піонерів турецької військової авіації та авіаційної промисловості Vecihi Hürkuş). Машина призначалась для заміни реактивних навчально-тренувальних літаків Т-37В/С.
Відправною точкою для проєктування послужив південнокорейський літак КАІ КТ-1. У 2019-2011 рр. Повітряні сили Туреччини отримали 40 таких літаків, однак від реалізації опції ще на 15 екземплярів відмовились, надавши перевагу власній розробці. Від корейського літака Hürkuş відрізняється потужнішою силовою установкою – турбогвинтовим двигуном Pratt & Whitney Canada РТ6А-68Т, здатним розвивати потужність 1600 к.с. (на КТ-1 – РТ6А-62 потужністю 950 к.с.), зміненим складом обладнання та перепроєктованим крилом. Тандемна кабіна пілотів обладнана катапультними кріслами.
Читайте також:
- T625 Gökbey: Все про новий турецький гелікоптер
- Американський нащадок «Пілатуса»: Все про Beechcraft T-6 Texan II
Заплутана історія
Перший з чотирьох прототипів Hürkuş розпочав льотні випробування 29 серпня 2013 р. У 2016 р. був сертифікований варіант Hürkuş А. Але Повітряні сили Туреччини відмовились від його закупівлі на користь досконалішої модифікації Hürkuş В, обладнання кабіни якої наближене до винищувачів F-16 і F-35. Замовили 15 таких літаків з опцією ще на 40. Постачання мало розпочатись у 2018 р., але на початку 2023 р. Повітряні сили мали лише чотири машини Hürkuş В. А далі сталось щось не зовсім зрозуміле: вже 1 травня 2023 р. було оголошено, що ні в Повітряних силах, ні в розпорядженні компанії-виробника жодного літака Hürkuş В не лишилось! Усі 15 виготовлених машин цього типу були експортовані.
Куди ж пішли ці літаки? В листопаді 2021 р. з’явилась інформація про замовлення 12 екземплярів Нігером 12 літаків. В жовтні 2022 р. представники ТАІ заявили, що перші два літаки Нігер отримає до кінця року; крім того, декларувалось постачання трьох Hürkuş для Чаду в першому кварталі 2023 р. Крім того, в травні 2022 р. повідомлялось про укладення контракту з урядом Лівії на постачання Hürkuş, однак кількісні і часові параметри угоди не оприлюднювались. За деякими даними, Нігер отримав лише три Hürkuş В. Ще три придбав Чад, тож, Лівія, ймовірно, отримала решту дев’ять.
А що ж з літаками для Повітряних сил Туреччини? Вочевидь, навіть допрацьований Hürkuş В замовника не влаштував. У 2021 р. був представлений удосконалений Hürkuş-HYEU (Hava Yer Eğitim Uçağı – «авіаційна навчально-тренувальна система») з оновленим бортовим обладнанням та системою імітації використання озброєння. Але й цей варіант не став остаточним….
У грудні 2024 р. вперше піднявся в повітря прототип Hürkuş 2 (офіційно – «Hürkuş В нової генерації»). Завдяки широкому застосуванню композитних матеріалів масу літака вдалось знизити на 450-500 кг. Носову частину фюзеляжу переробили, облагородивши аеродинаміку. Крило отримало модифіковані вінглети менших розмірів, змін зазнали обриси кабіни та хвостової частини фюзеляжу. Нова носова опора шасі стала значно легшою. Саме такий варіант і має постачатись Повітряним силам Туреччини. Компанія ТАІ заявляла, що вже 2025 року виготовить десять Hürkuş 2 (в рамках контракту на 55 машин), однак досі жоден літак, наскільки можна зрозуміти з відсутності повідомлень у ЗМІ, замовнику не переданий.
Варіанти
Паралельно з Hürkuş В замовникам пропонується легкий штурмовик Hürkuş С. Вперше він був презентований у лютому 2017 р.. Цей літак обладнаний оптико-електронною пошуковою станцією Aselsan ASEFLIR-300, встановленою у під фюзеляжному обтічнику, а також має чотири підкрильних вузли підвіски, на яких можна розташувати бойове навантаження загальною масою до 1500 кг. Крім авіабомб, блоків некерованих ракет та контейнерів з 12,7-мм кулеметами і 20-мм гарматами, Hürkuş С може застосовувати високоточну зброю турецького виробництва – протитанкові керовані ракети L-UMTAS, легкі керовані ракети класу «повітря-поверхня» Cirit та керовані авіабомби KGK 82 і HGK 3. У травні 2017 р. міністерство оборони Туреччини замовило 12 таких штурмовиків з опцією ще на 12 машин, але інформація щодо початку їхнього постачання поки не публікувалась. На основі Hürkuş С планується створення безпілотного ударного літака, а також патрульного літака для берегової охорони.
Хоч з часу першого польоту минуло понад 12 років, Hürkuş поки так і не надійшов на озброєння Повітряних сил Туреччини – для яких, власне, він і створювався. Машина пройшла кілька етапів удосконалення, однак досі єдиним комерційним успіхом став продаж півтора десятки літаків не надто вибагливим африканським замовникам.
Читайте також:
