Російський “конкурент Starlink” почав шлях до успіху з того, що один із перших 16 супутників “Рассвєт” вже повернувся до творців. Супутник №4 не став обтяжувати себе такими дрібницями, як вихід на робочу орбіту, і завершив місію ще на стартовому етапі. Інші апарати поки що залишаються на орбіті, хоча після такого дебюту за ними мимоволі хочеться спостерігати з секундоміром.
Тож я вирішив пофантазувати, чи зміг Ілон Маск стримати усмішку, коли прочитав цю новину про “конкурента Starlink”. Далі роздуми самого Маска, погнали.
Також цікаво: Інтерв’ю із засновниками Global Drone Academy: Як формується культура війни дронів і мислення операторів
ЗМІСТ СТАТТІ:
Про конкурентів, яких не існує
Отже, я щойно дізнався чудову новину. Росія втратила супутник. Один із шістнадцяти. На 75-й день місії. Дайте подумаю. Сімдесят. П’ять. Днів. Знаєте, ми теж втрачаємо супутники. Це трапляється. Але зазвичай ми встигаємо хоча б увімкнути їх до того, як вони починають падати. Це такий негласний стандарт галузі – спочатку увімкнути, потім втратити. Не навпаки.
Мені вже кілька років розповідають про “російський Starlink”. Журналісти питають: “Чи турбує вас російська конкуренція?” Я відповідав чемно. Тепер можу відповісти чесно: “Ні”.
Бюро 1440 запустило шістнадцять супутників у березні. Через два тижні жоден із них не рухався. Взагалі. Шістнадцять із шістнадцяти просто висіли на орбіті й нічого не робили. Як дуже дорогий металобрухт у невагомості. Це, до речі, технічно складно – нічого не робити на орбіті коштує приблизно стільки ж, скільки щось робити.
Потім, на щастя для всіх причетних, п’ятнадцять із них все ж таки ожили. П’ятнадцять із шістнадцяти. Результат, який у будь-якій іншій галузі назвали б катастрофою, тут подається як успіх. І знаєте що – я майже згоден. На фоні перших двох тижнів це справді прогрес.
Також цікаво: Зброя української перемоги: БпЛА Hornet, він же “Марсіанин-2”
Елегантне рішення проблеми якості
Тепер про об’єкт номер 4 – той, що вирішив не працювати взагалі. Він просто падав. Методично, щодня трохи нижче, два місяці поспіль, поки атмосфера не вирішила питання остаточно. Жодного маневру. Жодної відповіді на команди. Ймовірно, найспокійніший супутник в історії космонавтики.
І ось тут я мушу віддати належне. Розгортання на низькій орбіті означає, що несправний апарат прибирає себе сам. Автоматично. Без додаткових витрат. Це насправді розумне інженерне рішення. Якщо, звісно, ви плануєте мати несправні апарати у достатній кількості, щоб ця функція була актуальною. Ми теж так робимо. Але в нас це називається “контрольований процес перевірки якості”. Не “виробнича програма”.
Також цікаво: Middle Strike: Як Україна будує клас ударних систем середньої дальності
Про амбіції і арифметику
250 супутників до 2027 року. 900 до 2035-го. Чудовий план. Я люблю амбітні плани – сам такими займаюся. Але є нюанс.
Щоб розгорнути 900 супутників, потрібні: завод, що працює без перебоїв, регулярні запуски, доступ до електронних компонентів і – найдрібніша деталь – гроші. З усім цим у Росії зараз складається, м’яко кажучи, нерівномірна ситуація. Санкції обмежують компонентну базу. Бюджет має інші пріоритети. Виробничі потужності – окрема цікава тема.
Я не кажу, що це неможливо. Я кажу, що арифметика виглядає оптимістично. Дуже оптимістично. Майже так само оптимістично, як запуск шістнадцяти супутників із результатом п’ятнадцять із шістнадцяти і називати це початком конкуренції зі Starlink. У нас зараз на орбіті кілька тисяч апаратів. Дайте но я перевірю… Так, всі живі.
Також цікаво: Все про український лазерний комплекс “Тризуб”: Від полігону до фронту
Підсумок для тих, хто стежить за ринком
Конкуренція – це добре. Я серйозно. Конкуренція змушує працювати краще, швидше, дешевше. Я вітаю будь-якого конкурента, який здатний показати реальну альтернативу. “Рассвєт” не є такою альтернативою. “Рассвєт” – це п’ятнадцять супутників на низькій орбіті, один, що вже згорів, і прес-служба, яка зберігає мовчання з такою ж послідовністю, з якою об’єкт номер 4 зберігав висоту. Тобто – ніяк.
“Рассвєт” перекладається як “світанок”. Поки що маємо справу з глибокою ніччю з вогником, що падає. Слідкуємо за наступним запуском 18 червня. Якщо він взагалі відбудеться. Якщо супутники злетять. Якщо вони ввімкнуться. Це багато “якщо” для “великої космічної держави”. Але завжди є шанс здивувати.
З повагою, Ілон Маск.
Також цікаво:
