14 травня 2026 р. Повітряні сили Аргентини вивели з бойового складу останні штурмовики A-4AR. Так завершилась кар’єра «Скайхоків» в одній з двох країн, які ще зберігали ці літаки у своїй військовій авіації. Тож є нагода розповісти про ці штурмовики.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Аргентинський Fightinghawk – модернізація з необхідності
Повітряні сили та авіація ВМС Аргентини отримали свої перші «Скайхоки» шістдесят років тому – у 1966 р. Загалом до 1975 р. було придбано 91 вживаний літак: 66 модернізованих А-4В, поділених між Повітряним силами (50 літаків під позначенням А-4P) та авіацією ВМС (16 A-4Q), а також 25 А-4С – для Повітряних сил. Вони дуже активно використовувались у фолклендському конфлікті 1982 р. Самостійно або спільно з літаками інших типів «Скайхоки» потопили чотири і пошкодили 14 британських кораблів та суден, але й власні втрати виявились досить значними: 19 машин зі складу Повітряних сил і три (за іншими даними, шість) флотських.
Авіація ВМС списала уцілілі A-4Q вже у 1988 р.: єдиний аргентинський авіаносець Veinte y Cinco de Mayo (до речі, колишній британський) в море практично не виходив, тож командування ВМС вирішило, що для бодай символічного збереження палубної авіації цілком вистачить однієї ескадрильї сучасніших штурмовиків Super Etendard (французького виробництва). В Повітряних сила ситуація була складнішою. Заміну застарілим і зношеним А-4Р і А-4С довго не могли знайти. З фінансових причин не було мови про придбання нових літаків. Коли ж ніби вдалось домовитись про купівлю вживаних (але новіших за аргентинські) «Скайхоків» з Ізраїлю, на заваді стали США, які блокували цю оборудку. Тож останні з А-4Р і А-4С списали лише в 1999-му. А замінили їх… «Скайхоками»!
У 1994 р. Аргентина придбала в США 32 літаки А-4М і чотири двомісних навчально-бойових TA-4F. А-4М – це останній серійний варіант «Скайхока», який постачався Корпусу морської піхоти у 1971-1979 рр. Перед включенням у бойовий склад Повітряних сил Аргентини штурмовики пройшли модернізацію і отримали позначення A/TA-4AR Fightinghawk. Проект модернізації розробив американський концерн Lockheed-Martin, він же здійснив і переобладнання перших дев’яти літаків. Решту 27 машин в 1998-2000 рр. були модернізовані в Аргентині.
Читайте також:
- Історія Rosie the Rocketeer: Літачок з «базукою»
- Бізнес-джет в однострої: Як Pilatus PC-24 пробивається на військовий ринок
Fightinghawk зберіг попередню силову установку (турбореактивний двигун Pratt & Whitney J52-P-408A тягою 5080 кгс). Озброєння теж змін не зазнало – воно складалось з двох 20-мм гармат Colt Mk 12 (боєкомплект по 100 снарядів на ствол), а також різноманітного некерованого озброєння (бомб і ракет) та керованих ракет класу «повітря-повітря» малої дальності AIM-9 Sidewinder на п’яти зовнішніх вузлах підвіски (одного під фюзеляжем і чотирьох під крилом). Загальна маса навантаження на зовнішніх вузлах сягала 4500 кг. А от бортове обладнання було кардинально оновлене. Fightinghawk отримав багатофункційну РЛС Westinghouse AN/APG-66(V)2 (модифікацію радара, створеного для F-16), комплекс РЕБ, який включає станцію попередження про радіолокаційне опромінення AN/ALR-93(V)1, станції активних завад AN/ALQ-126B і AN/ALQ-162, а також пристрої для відстрілу хибних цілей AN/ALE-47, нові бортові комп’ютери, навігаційну систему і обладнання кабіни («скляна кабіна»).
Усі літаки A/TA-4AR надійшли на озброєння 5-ї авіабригади Повітряних сил Аргентини (аеродром Вілья Рейнольдс у провінції Сан-Луїс, в центрі країни). Як найбільш сучасні літаки Повітряних сил, вони систематично брали участь у різноманітних навчаннях. Крім того, «Файтінгхоки» залучали до несення чергування в системі ППО під час проведення в Аргентині різноманітних міжнародних заходів. Коли ж у 2015 р. списали останні аргентинські «Міражі», то виявилось, що A-4AR є єдиними в Повітряних силах Аргентини літаками, обладнаними РЛС і озброєними ракетами «повітря-повітря». Тож на них довелось покласти завдання протиповітряної оборони.
Інтенсивна експлуатація призводила до поступового списання літаків. До того ж, п’ять A-4AR були втрачені у катастрофах. Підтримувати в льотному стані старі й зношені машини було з кожним роком важче. У 2023 р. в строю залишалось 12 штурмовиків (10 одномісних і два двомісних), але придатні до польотів були лише п’ять з них – чотири одно- і один двомісний. Отримання ж з Данії вживаних винищувачів F-16A/B дозволило, нарешті, остаточно списати A-4AR, завершивши шістдесятирічну кар’єру цих літаків в Аргентині.
Читайте також:
- Останній торпедоносець: Аргентинський експеримент з IA-58 Pucará
- Старий воїн готовий до бою: Все про пакистанські «Міражі»
Бразильська авіаносна мрія
Найбільш «свіжим» за часом придбання літаків експлуатантом «Скайхоків» стали ВМС Бразилії. Ідея придбати вживані А-4 в цій країні виношувались ще у першій половині 1980-х роках – після Фолклендської війни, яка показала важливість палубної авіації в сучасних збройних конфліктах. ВМС Бразилії з 1960 р. експлуатували авіаносець Minas Gerais (однотипний з аргентинським Veinte y Cinco de Mayo), однак його авіагрупа складалась виключно з протичовнових літаків та гелікоптерів.
Лише у 1997 р. морська авіація Бразилії отримала перші у своїй історії реактивні палубні літаки: 23 колишніх кувейтських штурмовики, у тому числі 20 одномісних A-4KU і три двомісних TA-4KU. Ці машини були модифікованими А-4М, поставленими Кувейту у 1977 р. (30 A-4KU і шість TA-4KU). У складі Повітряних сил Кувейту «Скайхоки» взяли участь у першій війні в затоці у 1990-1991 рр., а за кілька років були списані.
Колишні кувейтські штурмовики в Бразилії отримали позначення AF-1 (одномісні) і AF-1A (двомісні). Ними укомплектували сформовану у 1998 р. на авіабазі Сан-Педру-да-Алдея (за 120 км від Ріо-де-Жанейро) ескадрилью VF-1. У вересні 1999 р. завершилась адаптація авіаносця Minas Gerais для застосування «Скайхоків» (його авіагрупа складалась з шести штурмовиків і 9-11 гелікоптерів різних типів). Однак вже за два роки Minas Gerais списали. Річ у тім, що в 1999 р. Бразилія придбала у Франції не новий (введений у стрій в 1963 р.), але значно більший авіаносець Foch. У 2002 р., після ремонту, він увійшов у стрій ВМС Бразилії під назвою Sao Paulo. Цей корабель приймав одночасно до 15 «Скайхоків» та 11 гелікоптерів.
У 2010 р. з фірмою EMBRAER була укладена угода про модернізацію 12 штурмовиків (дев’яти AF-1 і трьох AF-1А; після модернізації отримали позначення AF-1B і AF-1C відповідно). Програма передбачала встановлення багатофункційної РЛС ізраїльського виробництва Elta EL/M-2032, нового обладнання для зв’язку та навігації, бортових комп’ютерів, багатофункційних дисплеїв в кабіні тощо.
Перший удосконалений штурмовик був переданий замовнику у травні 2015 р., другий – наступного року, але… 26 липня 2016 р. ці дві машини зіткнулись в повітрі, внаслідок чого один штурмовик розбився (пілот загинув), інший же зумів приземлитися. Після модернізації семи літаків, включаючи втрачений 26 липня 2016 р. (п’яти одно- і двох двомісних), програму зупинили. Річ у тім, що на початку 2017 р. керівництво Бразилії ухвалило рішення про відмову від модернізації авіаносця Sao Paulo та його списання. Замість нього придбали британський десантний гелікоптероносець Ocean включений до складу флоту Бразилії під назвою Atlantico. Але «Скайхоки» базуватись на ньому не можуть.
Наразі ескадрилья VF-1 з чотирма AF-1B і двома AF-1С лишається у складі ВМС Бразилії, однак сенсу утримувати її наче й не проглядалось, бо жодних планів і перспектив придбати нормальний авіаносець в цієї країни нема. Та в липні 2025 р. бразильські «Скайхоки» почали освоювати нове для себе амплуа – боротьбу з БпЛА (відлуння російсько-української війни докотилось і до Бразилії). Бортове обладнання цих літаків забезпечує перехоплення таких цілей навіть за умов обмеженої видимості. Тож ймовірно «Скайхоки» ще кілька років лишатимуться у складі авіації ВМС Бразилії – поки не буде вичерпаний їхній ресурс.
Читайте також:
