Наприкінці 1980-х рр. в США почалось опрацювання концепції нового навчально-тренувального літака, єдиного для ПС і авіації ВМС (мав замінити, відповідно, реактивні машини Т-37В/С і турбогвинтові Т-34С). У 1990 р. була офіційно ініційована відповідна програма JPATS і оголошений конкурс на новий літак. Свої пропозиції представили понад десять фірм, головним чином, іноземних (для них обов’язковою умовою було знайти американську фірму-партнера). Серед учасників конкурсу були як реактивні, так і турбогвинтові літаки. Майже усі учасники представили не нові конструкції, а адаптації вже існуючих зразків. Цим шляхом пішли й переможці – швейцарська фірма Pilatus та американська Beechcraft (згодом вона була поглинута концерном Raytheon, той, у свою чергу, у 2007 р. продав права на літак новій фірмі Hawker Beechcraft, пізніше перейменованій у Beechcraft Defence і, нарешті, у 2014 р. купленій концерном Textron).
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія створення
Pilatus і Beechcraft запропонували доопрацьований варіант турбогвинтового літака РС-9М. Для відпрацювання конструкції швейцарська фірма передала своєму американському партнеру у 1990 і 1991 рр. два літаки РС-9, а пізніше для участі в конкурсі JPATS у США виготовили два повноцінних прототипи (перший вийшов на випробування в грудні 1992 г., а другий – в липні 1993-го).
Упродовж липня-жовтня 1994 р. були проведені порівняльні випробування літаків-фіналістів конкурсу, однак офіційні результати оголосили тільки 22 червня 1995 р. Переможцем став швейцарсько-американський літак, якому присвоїли позначення Т-6А і назву Texan ІІ – на честь вдалого і дуже розповсюдженого навчального літака часів Другої світової війни North American T-6 Texan. Через суперечки щодо результатів конкурсу в судах фірмами, що програли, підписати контракт вдалось лише в лютому 1996 р. Перший серійний Т-6А вийшов на випробування 15 липня 1998 р., однак через необхідність внесення змін в бортове обладнання повномасштабне серійне виробництво розпочалось тільки в 2001 р.
Читайте також:
- Все про Proteus – автономний гелікоптер, що змінює майбутнє авіації
- Турбогвинтові літаки фірми Pilatus: Все про «Дев’ятку»
Особливості конструкції
Попри зовнішню подібність з РС-9М, Texan ІІ має суттєво перероблену конструкцію – швейцарська і американська машини мають тільки 30% спільних вузлів. Зокрема, Т-6 відрізняється подовженим фюзеляжем і герметичною кабіною (у РС-9 кабіна не герметизована). Силова установка Texan ІІ – турбогвинтовий двигун Pratt & Whitney Canada РТ6А-68 потужністю 1100 к.с. Бортове обладнання відповідає стандартам ХХІ століття – в кабінах встановлено по три багатофункціональних індикатори, а також ширококутний індикатор на тлі лобового скла. На літаках, що поставляються збройним силам США, озброєння не встановлюється, але експортні машини на бажання замовника можуть комплектуватись шістьма підкрильними пілонами.
В середині 2006 р. розпочалась робота зі створення протипартизанського легкого ударного літака АТ-6В Wolverine (пізніше позначення змінили на АТ-6Е). Цей штурмовик обладнаний оптоелектронною прицільною станцією, а також комплексом самозахисту, який включає станцію попередження про ракетний обстріл AN/AAR-60 і пристрої для відстрілу хибних цілей AN/ALE-47. На відміну від озброєних варіантів Texan ІІ (Т-6А NTA, Т-6С), здатних застосовувати лише некероване озброєння, Wolverine може нести високоточну зброю: КАБ родини Paveway, ПТКР AGM-114 Hellfire і керовані ракети класу «повітря-повітря» АІМ-9 Sidewinder. Передбачена також можливість підвіски контейнерів із розвідувальним обладнанням.
Читайте також:
- Все про легкий патрульно-протидроновий літак «Драко»: Реінкарнація культової «Вільги»
- Все про три генерації РС-7 – родоначальника родини турбогвинтових літаків фірми Pilatus
У США і за кордоном
ПС США отримали 454 літаки Т-6А, постачання яких завершилось у 2010 р. Літаками цього типу укомплектовано десять навчальних ескадрилій. ВМС Сполучених Штатів, отримавши 43 Т-6А, перейшли до закупівлі варіанту Т-6В із удосконаленим обладнанням. До червня 2015 р. флот отримав 252 Т-6В. В авіації ВМС Texan ІІ експлуатуються в шести навчальних ескадрильях. Третій вид збройних сил США – армія – придбав у 2015 р. чотири літаки T-6D. Вони обладнані підкрильними вузлами для підвіски озброєнь і використовуються як випробувальні на Редстоунському полігоні.
У 2018 р. АТ-6Е разом з A-29B Super Tucano став фіналістом конкурсу ПС США за програмою Light Attack/Armed Reconnaissance. Для порівняльних випробувань у 2021 р. виготовили два АТ-6Е. Переможцем у конкурсі став бразильський літак, пара ж АТ-6Е, зрештою, опинилась у Школі пілотів-випробувачів ВМС США.
Першим закордонним покупцем Texan ІІ стала Канада. У грудні 1997 р. вона вибрала модифікацію Т-6А-1 для навчального центру НАТО NTFC. Літак отримав канадське позначення СТ-156 Harvard II і від американського аналога відрізняється удосконаленою навігаційною системою, а обладнання кабіни відповідає стандартові СТ-155 – канадського варіанту реактивного навчально-бойового літака Hawk. Канада у 2000-2003 рр. отримала 26 літаків СТ-156. Вони несуть розпізнавальні знаки ПС Канади, але належать фірмі Bombardier, яка відповідає за їх експлуатацію і продає урядові послуги з підготовки пілотів. Найближчими роками СТ-156 будуть замінені новими літаками РС-21.
У жовтні 1998 р. Texan ІІ переміг на конкурсі в Греції. Ця країна отримала 45 літаків, постачання яких почалось у 2000 р. Перша партія з 25 грецьких літаків відповідає американському стандарту Т-6А, а ще 20 машин виконано у варіанті Т-6А NTA, обладнаному прицільною системою і шістьма підкрильними пілонами для підвіски озброєння.
Після виконання канадського й грецького контрактів у експорті Texan ІІ настала кількарічна пауза – літак не витримував конкуренції на ринку з швейцарськими та бразильськими відповідниками. Лише в 2008 р. був укладений контракт з Ізраїлем на постачання 20 машин Т-6А, реалізований у 2009-2010 рр. (у 2012 р. Ізраїль докупив ще один Т-6А замість втраченого в аварії). Експлуатація Texan ІІ, які отримали ізраїльську назву Efroni, побудована за канадською моделлю: літаки знаходяться у власності фірми Elbit, але експлуатуються в інтересах ПС і несуть їх розпізнавальні знаки.
В серпні 2009 р. 15 літаків Т-6А замовив Ірак. Експлуатація їх у Коледжі ПС Іраку розпочалась в грудні наступного року. А у вересні 2009 р. 24 Texan ІІ замовило Марокко. Ця країна стала першим покупцем модифікації Т-6С – експортного варіанту Т-6В з розширеними ударними можливостями. Марокканське замовлення було виконане упродовж 2011-2012 рр.
Наразі найбільшим зарубіжним покупцем Texan ІІ є Мексика. ПС цієї країни кількома партіями замовили 63 літаки Т-6С+, постачання яких почалось у 2012 р. і завершилось у 2019-му. Експлуатуються вони Школою бойового застосування та п’ятьма штурмовими ескадрильями, в яких прийшли на заміну літакам РС-9. Крім того, 13 Т-6С+ придбала авіація ВМС Мексики.
У 2014-2015 рр. 11 літаків Т-6С+ отримали ПС Нової Зеландії, а у 2019-2020 рр. 14 літаків надійшли до Великої Британії. У цій країні Т-6С+ отримали позначення Texan Т.1. Експлуатуються вони на засадах цивільно-військового партнерства (власність цивільної фірми – експлуатація в інтересах збройних сил).
У 2017 р., у своїй книзі «Бойові літаки ХХІ століття» я писав «Перспективи «Тексана ІІ» на світовому ринку непевні: в сегменті навчальних літаків він зіткнувся з гострою конкуренцією з боку швейцарської машини РС-21, а в сегменті легких штурмовиків поступається бразильському «Супер Тукано», який переважає «Волверіна» за низкою параметрів». Мушу зізнатись, що цей мій прогноз не справдився. Texan ІІ продовжує завойовувати ринки, сміливо входячи на поле конкурентів. У 2017-2019 рр. 12 Т-6С+ для заміни ЕМВ-312 Tucano придбала Аргентина. Десять таких же літаків (з опцією ще на 14) з 2020 р. отримала Колумбія – країна, яка традиційно купувала бразильські ЕМВ-312 і ЕМВ-314. Таїланд у 2022-2023 рр. отримав 12 навчальних Т-6ТН, а у 2024-2025 рр. – ще вісім штурмовиків АТ-6ТН (аналогів АТ-6Е Wolverine). У цій країні вони замінили чеські L-39ZA/ART.
Першою (і наразі єдиною) країною на африканському континенті, яка експлуатує Texan ІІ, є Туніс. У 2022-2023 рр. він отримав вісім Т-6С+. Доволі екзотичним покупцем таких літаків став В’єтнам. Ця країна восени 2025 р. отримала 12 Т-6С+. Цікаво, що в системі підготовки пілотів для ПС В’єтнаму американські літаки використовуються разом з російськими (Як-130) і чеськими (L-39NG). Найсвіжішим успіхом Texan ІІ стала перемога у конкурсі на новий навчальний літак для ПС Японії (для заміни Fuji T-7), отримана в листопаді 2024 р. Конкурентами у цьому змаганні виступали швейцарський PC-7MkX і турецький Hürkuş. Загалом Японія планує придбати 49 літаків T-6JP.
У жовтні 2025 р. Textron Aviation презентувала легкий штурмовик AT-6Е Wolverine у новому амплуа – як платформу для боротьби з дронами типу Shahed-136. Фахівці фірми оцінювали потенційний обсяг ринку таких літаків у світі десь у дві сотні екземплярів. З огляду на нинішню катавасію довкола Ірану можна сміливо стверджувати, що, принаймні, частково цей прогноз справдиться. Серед цих потенційних двох сотень АТ-6Е-мисливців за шахедами могли б бути і літаки для України. Але не за нинішньої американської адміністрації…
Читайте також:
