Створюючи на початку 1940-х років легку піхотну протитанкову зброю – реактивний гранатомет М1, більше відомий як «базука», – полковник Леслі Скіннер, напевно, не міг навіть припускати, яке майбутнє чекає на його дітище. Значно пізніше генерал Двайт Д. Ейзенговер так відповів на запитання, які види озброєння, на його думку, найбільше сприяли перемозі у Другій світовій війні: «Базука, джип, атомна бомба і [транспортний літак] С-47». Способи використання базуки часом були дуже далекими від того, що задумував полковник Скіннер. Гранатомет, крім піхотних підрозділів, використовувався флотом (як додаткове озброєння катерів) і навіть авіацією.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Авіація артилерії
Під час Другої світової війни кожна дивізія армії США мала у своєму складі власні авіаційні підрозділи. Підпорядковані дивізійній артилерії, вони призначалися передусім для коригування артилерійського вогню. На озброєнні їх перебували легкомоторні літаки різних типів, найпоширенішим серед яких був «Пайпер» L-4 «Грассгоппер» – мілітаризований варіант цивільного аероплана J3 «Каб». Цей обтягнутий полотном мініатюрний підкосний високоплан оснащувався чотирициліндровим двигуном потужністю всього 65 к.с. «Грассгоппер» мав чудові злітно-посадкові характеристики – він міг базуватися буквально на клаптику землі, проте вантажопідйомності ледь вистачало, щоби підняти в повітря пілота, спостерігача та радіостанцію.
Озброєння на L-4 спочатку не передбачалося. Але, як відомо, для військової винахідливості перепон не існує. Ще під час боїв в Італії 1943 року екіпажі «Грассгопперів» іноді брали на борт кілька ручних гранат, аби за нагоди скинути їх на голови противника. У Франції ж 1944 року ідея озброєння літаків-коригувальників перейшла на вищий рівень…
Читайте також:
- «Пілатус» ХХІ століття: Все про навчально-бойовий літак РС-21
- Все про Cessna 408: Кур’єр зі служби доставки прямує до війська
Ініціатива Карпентера
Невдовзі після висадки союзників у Франції (червень 1944 р.) один з армійських пілотів – майор Чарльз Карпентер – загорівся ідеєю перетворити свого «Грассгоппера» на літаючого винищувача танків. Роздобувши десь пів дюжини гранатометів M1, він встановив їх на підкрильних підкосах літака L-4H – по три з кожного боку фюзеляжу. Оскільки гранатомети мали електричний спуск з живленням від батарейок, для організації дистанційного керування (з кабіни пілота) знадобилося лише кілька дротів і перемикачів. Для полегшення літака Карпентер відмовився від «непотрібного баласту» – радіостанції та другого члена екіпажу.
Під час кількох пробних вильотів майор переконався в працездатності всієї конструкції. Його зоряна година настала 20 вересня 1944 року, коли німці розпочали контрнаступ поблизу Арранкура. Основного удару завдавала 111-та танкова бригада, озброєна «Пантерами». Удар припав по бойових порядках американської 4-ї танкової дивізії. Зазвичай у таких умовах виручала винищувально-бомбардувальна авіація, але вона не змогла прийти на допомогу через густу хмарність і туман. Карпентер під час свого першого вильоту також не зміг виявити противника. Але коли туман розсіявся, хоробрий майор здійснив ще три бойові вильоти, випустивши загалом 16 гранат. Йому вдалося підбити дві «Пантери» та вивести з ладу ще кілька броньованих цілей. Загалом же, за свідченнями очевидців, Карпентер знищив 14 броньованих машин – показник феноменальний з огляду на співвідношення між пострілами і влучаннями. Тож все-таки більш достовірними видаються офіційні дані. Відповідно до них, Карпентер знищив шість броньованих цілей – і навіть з таким показником він став «протитанковим асом».
Успіхові відчайдушного майора сприяв ефект несподіванки. Німецькі війська зазвичай ігнорували легкі розвідувальні літаки, не очікуючи від них атаки. Вважається, що саме рішучі дії Карпентера дозволили стримати просування противника під Арранкуром. 21 вересня, коли погода покращилася, німецький наступ остаточно зірвали систематичні атаки «Тандерболтів».
Успіхи Карпентера не залишилися непоміченими органами пропаганди. Статті про «Чарлі-базуку» і його літак, що отримав прізвисько «Роузі-ракетниця» (Rosie the Rocketeer), з’явилися в провідних американських газетах. Звідки таке прізвисько? Звісно, з відомого плакату про «Роузі-клепальницю» (Rosie the Riveter)!
На початку 1945 року Карпентер звільнився зі служби за станом здоров’я і повернувся до викладання історії, маючи на своєму рахунку шість підтверджених знищених танків і бронемашин.
Не тільки Карпентер
Варто зазначити, що Чарльз Карпентер був далеко не єдиним, і навіть не першим пілотом «Грассгоппера», який озброїв свій літак «базуками», але саме він став найвідомішим серед них. Та подальшого розвитку досліди Карпентера і його колег не набули, оскільки встановлення озброєння на легкі літаки суперечило основній функції армійської авіації – коригуванню артилерійського вогню.
«Друге пришестя» РПГ в авіацію було пов’язане з появою гелікоптерів і пошуком відповідних засобів для їх озброєння. На той час уже з’явився удосконалений варіант з кращими бронебійними властивостями – М20, взятий на озброєння 1945 року і впроваджений у масове виробництво після початку війни в Кореї.
Досить компактна й ефективна «супербазука» видавалася непоганим варіантом для озброєння гелікоптерів. Уже в 1950 році армія США випробовувала установку гранатометів М20 на легкому гелікоптері H-13D, а роком пізніше Корпус морської піхоти проводив досліди з аналогічним озброєнням вертольота HTL-4 в ескадрильї НМХ-1 (обидва вертольоти – H-13D і HTL-4 – були варіаціями моделі «Белл» 47D). Однак надалі для озброєння вертольотів обрали більш придатну зброю – некеровані ракети, а згодом і протитанкові керовані ракети.
Читайте також:
