Вершиною розвитку турбогвинтових навчально-бойових літаків фірми Pilatus є РС-21. 1 липня 2002 р. відбувся перший політ прототипу, і з того часу РС-21 впевнено завоювує нові й нові ринки. Які ж особливості цього літака і в чому секрет його успіху?
ЗМІСТ СТАТТІ:
Концепція
Історично так склалось, що підготовка військових пілотів вимагала щонайменше двох різних типів літаків: поршневого або турбогвинтового навчального літака для початкової підготовки та реактивного літака для підвищеної підготовки майбутніх льотчиків-винищувачів. У середині 1990-х років компанія Pilatus почала розглядати можливість поєднання цих двох ролей за допомогою високопродуктивного турбогвинтового літака. Якщо цього можна було б досягти, це не лише зменшило б витрати на закупівлю, але й забезпечило б експлуатаційну економічність турбогвинтового літака.
На етапі ескізного проєктування конструктори компанії Pilatus не виключали можливість створення реактивного навчального літака. Однак зрештою було зроблено висновок, що сучасна аеродинаміка та достатня потужність турбогвинтового двигуна забезпечать необхідні характеристики. Які ж параметри вимагались від нової машини? До них належали максимальна експлуатаційна швидкість 685 км/год (М=0,72) та крейсерська швидкість щонайменше 555 км/год, а також прискорення, співставне із реактивним навчальним літаком BAE Systems Hawk, і кутова швидкість крену, подібна до винищувача Lockheed Martin F-16.
Роботи над новим навчальним літаком розпочалися в середині 1990-х років із використанням літака PC-7 MkII, оснащеного значно потужнішим двигуном Pratt & Whitney Canada PT6A (1600 к.с.) та п’ятилопатевим гвинтом. Літак також отримав експериментальне крило, укорочене на два метри та обладнане інтерцепторами для компенсації коротших елеронів. Сильно модифікований PC-7 піднявся в повітря в листопаді 1997 року, довівши, що значне зростання швидкості крену та поліпшення розгону по прямій до рівня реактивних літаків цілком досяжні.
Попри обнадійливі результати випробувального літака, стало очевидно, що прості вдосконалення існуючих конструкцій Pilatus не дадуть того технологічного прориву, якого прагнула компанія. Тому в листопаді 1998 року було започатковано програму PC-XX.
Перед конструкторським бюро Pilatus поставили завдання створити систему підготовки, кращу за будь-яку іншу, яку забезпечували існуючі навчальні літаки – як турбогвинтові, так і реактивні. Вимагалося, щоб літак мав значно кращі аеродинамічні характеристики, ніж наявні турбогвинтові машини, а також відзначався низькими витратами протягом життєвого циклу. Амбітна мета полягала в тому, щоб ця єдина модель використовувалася для повного циклу підготовки, замінивши комбінацію турбогвинтових і реактивних літаків. Сподівалися, що навіть якщо PC-21 не повністю усуне потребу в реактивних навчально-бойових літаках підвищеної підготовки, він підвищить поріг переходу на дорожчі машини та зменшить кількість таких літаків, які доведеться закуповувати.
Читайте також:
- Все про три генерації РС-7 – родоначальника родини турбогвинтових літаків фірми Pilatus
- Все про “пасажирський штурмовик” Cessna AC-208 Combat Caravan: Варіант літака ППО?
Конструкція
РС-21, хоч і нагадує зовні РС-9, по суті є цілком новим літаком. Він обладнаний суттєво потужнішим двигуном РТ6А-68В (1600 к.с.). Кардинально оновлене бортове обладнання. В кабіні кожного члена екіпажа установлено три великих і два малих багатофункціональних індикатори. Передня кабіна обладнана індикатором на тлі лобового скла, а в задній встановлений репітер його показників. Цифрова електродистанційна система управління дозволяє в широких межах змінювати характеристики керованості літака, застосовуючи його на усіх стадіях підготовки пілотів – від початкової до підвищеної. На підфюзеляжному і чотирьох підкрильних вузлах підвіски можна розташувати бойове навантаження масою до 1150 кг.
Усі попередні моделі компанії мали суцільнометалеву конструкцію, і Pilatus вирішила дотримуватися цього підходу, а не переходити до широкомасштабного використання композитів, щоб PC-21 можна було виготовляти на тій самій виробничій лінії, що й PC-7 та PC-9. Водночас деякі композитні деталі – наприклад, обтічники – все ж застосували. Важливим чинником, який врахували при проєктуванні, було використання модульних вузлів, які можна швидко замінювати, адже однією з ключових цілей компанії Pilatus було забезпечення швидшої підготовки літака до повторного вильоту та мінімально можливих витрат на технічне обслуговування за годину польоту
Найважливішим нововведенням стала конструкція крила: у компанії Pilatus відмовилися від крила зі сталою стрілоподібністю, характерного для PC-9, на користь крила з вищими характеристиками – зі стрілоподібною передньою крайкою, прямою задньою крайкою та закінцівками з вінглетами. Порівняно з крилом PC-9 воно було меншим і мало більше питомe навантаження, що забезпечувало маневреність у віражі, більш характерну для високошвидкісного реактивного літака.
Крім того, крило PC-21 більше не мало прямої центральної секції і мало менший розмах (на 1,013 м) і, відповідно, меншу площу. Як і демонстратор концепції, PC-21 отримав гідравлічно керовані інтерцептори, що доповнювали дію укорочених елеронів і вмикалися після їх початкового відхилення. Таке рішення забезпечувало достатню міцність конструкції крила для встановлення закрилків, які дозволяли досягти прийнятної швидкості звалювання – 150 км/год.
Читайте також:
- Все про Cessna 408: Кур’єр зі служби доставки прямує до війська
- Зброя української перемоги: Ан-28 в якості літака ППО
Служба
Незважаючи на досить високу ціну, РС-21 досить впевнено завойовує ринок. ПС Швейцарії отримали вісім таких літаків (постачання почалось у квітні 2008 р.). З січня 2008 р. РС-21 надходили до ПС Сінгапуру, які отримали 19 літаків. Сінгапурські літаки експлуатуються приватною фірмою на засадах приватно-державного партнерства. Вони постійно базуються в Австралії, на авіабазі Пірс.
В листопаді 2010 р. піднявся в повітря перший з 25 літаків, замовлених Об’єднаними Арабськими Еміратами, а у 2014 р. почалось постачання до Саудівської Аравії та Катару (ці країни придбали, відповідно, 55 і 24 літаки). У 2015 р. 49 РС-21 замовила Австралія (поставки завершились у 2019 р.). У 2016 р. вісім машин купила Йорданія, а у 2016 і 2017 рр. ця країна докупила ще чотири РС-21.
Важливим успіхом для Pilatus стала перемога у 2017 р. РС-21 в конкурсі ПС Франції (для заміни Alpha Jet). Перше замовлення склало 17 екземплярів, а у 2021-му французи докупили ще дев’ять. Поставки завершились у 2023 р. Також двома партіями (24 літаки у 2020 р. і 16 – у 2023-му) купувала РС-21 Іспанія. Усі ці машини надійшли замовнику до кінця 2025 р. Цікаво, що саме на РС-21 проходила льотну підготовку принцеса Леонора, спадкоємиця іспанського трону. Два літаки експлуатуються фірмою Quinetic у Великій Британії для підготовки слухачів Імперської школи пілотів-випробувачів. Останнє за часом тверде замовлення – для Канади, яка в листопаді 2024 р. замовила 19 літаків. Канадські РС-21 отримали позначення CT-157 Siskin II. Цікаво, що вони замінять «американські Пілатуси» – літаки СТ-156, тобто Beechcraft Т-6А.
Потенційними покупцями РС-21 є Хорватія, Болгарія, Малайзія, Швеція та низка інших країн. Характерно, що РС-21 досі купують країни, скажімо так, небідні, і винятково для навчальних завдань – на ринку навчально-бойових літаків і легких штурмовиків домінують EMBRAER EMB-314 Super Tucano i Beechcraft T-6/AT-6 Texan II, тобто, машини легші і не настільки «просунуті». Творці ж РС-21 точно потрапили в запрограмовану ними нішу навчальних літаків. РС-21 надходять на заміну як турбогвинтовим літакам (наприклад, заміняє РС-9 у Саудівській Аравії та Австралії), так і реактивним літакам (Hawk у Швейцарії, Alpha Jet у Франції). А найбільш показовим, на мою думку, є приклад Іспанії, де РС-21 замінив літаки одразу двох класів: поршневі ENAER T-35B Pillan (для початкової підготовки) і реактивні CASA C-101 Aviojet (для підвищеної) – як і задумувалось творцями концепції цього літака.
Читайте також:
