Літак РС-7, про довгу історію якого я нещодавно розповідав, виявився досить успішним в комерційному сенсі проектом. Але у 1980 р. в нього з’явився серйозний конкурент – бразильський ЕМВ-312 «Тукано», літак важчий і потужніший. Тому швейцарська фірма в 1982 р. розпочала проєктування власного навчально-бойового літака з поліпшеними льотно-тактичними характеристиками.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія «дев’ятки»
Літак, який отримав позначення РС-9, позиціонувався як покращений варіант РС-7, хоч насправді обидва літаки мають тільки 10% спільних вузлів. РС-9 відрізняється більшими розмірами і потужнішим двигуном РТ6А-62 (950 к.с.). Катапультні крісла екіпажі стали стандартом (а не опцією, як на РС-7), а замість електричного приводу прибирання і випуску шасі застосовано гідравлічний. З шести підкрильних вузлів два внутрішніх є «мокрими» – на них можна підвісити 145-л або 248-л ППБ.
Перший прототип РС-9 піднявся в повітря 7 травня 1984 р., а вже 20 липня того ж року вийшла на випробування друга машина. Такий поспіх пояснювався просто: «Пілатус» брав участь в британському конкурсі на новий навчально-тренувальний літак для заміни реактивних машин «Джет Провост». Однак зусилля виявились марними – переможцем конкурсу в 1985 р. оголосили бразильського «Тукано». Незважаючи на цю поразку, РС-9 виявився достатньо успішним в комерційному відношенні проектом – фірма змогла продати близько 240 таких машин.
Читайте також:
- Все про три генерації РС-7 – родоначальника родини турбогвинтових літаків фірми Pilatus
- Легкі винищувачі – корисна опція чи непотрібний ерзац?
Експортний хіт
Як і у випадку із РС-7, переважна більшість РС-9 призначалась на експорт. Повітряні сили Швейцарії з 1987 р. отримали лише 12 таких літаків. При цьому швейцарські РС-9 використовуються не як навчальні, а для буксирування мішеней, несучи під крилом два буксирних пристрої RM-24. Також вони застосовуються для постановки активних завад під час тренувань частин ППО (у таких випадках РС-9 несуть підвісні станції РЕБ «ЕріДжаммер» А100.
Також як буксирувальники мішеней РС-9 використовуються в Німеччині – в 1990 р. десять таких літаків придбала приватна фірма «Кондор Флюгдінст», яка працює за контрактами з військовим відомством. Німецькі машини виготовлені у варіанті РС-9В, який відрізняється збільшеним запасом палива (тривалість польоту сягає 3 год. 20 хв.). Ще одна приватна фірма – «Кінетік» – придбала загалом 12 вживаних РС-9 (в тому числі дев’ять на початку 2023 р.). Вони використовуються німецьким відділенням цієї фірми для надання послуг з підготовки пілотів, передових авіаційних навідників та відпрацювання завдань безпосередньої авіаційної підтримки.
Серед перших покупців РС-9 була М’янма, повітряні сили якої вже експлуатували літаки РС-7. З квітня 1986 р. у цю країну надійшли десять РС-9. Зараз в строю лишається не більше чотирьох машин. В грудні 1986 р. почалось постачання до Саудівської Аравії, яка придбала загалом 50 РС-9. У цьому випадку літаки спочатку надходили до Великої Британії, де фірма «Брітіш Аероспейс» дообладнувала їх, а потім передавала замовникові. В Саудівській Аравії РС-9 використовувались як навчальні 9-ю, 22-ю, і 42-ю ескадрильями, але вже замінені новими РС-21. Останні РС-9 вивели з експлуатації в червні 2025 р.
Досить велику партію навчально-тренувальних літаків під позначенням РС-9/А купила Австралія. З 67 літаків два були поставлені зі Швейцарії у готовому вигляді, ще 17 – як машинокомплекти, а решту 48 виготовила за ліцензією австралійська фірма «Хоукер де Хевілленд». Контракт виконали упродовж 1987-1992 рр., а у 2019 р. останні РС-9/А вивели з експлуатації, замінивши на РС-21.
В 1987 р. 20 РС-9 отримав Ірак. Один з цих літаків був втрачений в бойових умовах 22 березня 1991 р., коли пара американських F-15C, патрулюючи повітряний простір Курдистану, перехопила два іракських літаки – Су-22 і РС-9. Перший з них був збитий, а пілот РС-9 вирішив долю не випробовувати і катапультувався. Позбавлений керування літак за дві хвилини впав на землю.
1991 р. почалось постачання РС Таїланду. Повітряні сили цієї країни отримали 26 таких літаків, але до початку 2024 р. вже замінили їх американськими АТ-6ТН. В 1995 р. три РС-9 отримала Словенія (з 1991 р. ці машини використовувались армією США для випробувань, а пізніше були повернуті фірмі), а в 1996 р. ще три літаки поставили у Хорватію. Дві машини в 1989 р. отримав Кіпр, одна потрапила до Чаду.
Друга генерація
Дальшим розвитком РС-9 стала машина РС-9М з осучасненим бортовим радіоелектронним обладнанням – «скляною кабіною» з багатофункціональними індикаторами і (опціонально) індикатором на тлі лобового скла, навігаційною системою GPS та іншими удосконаленнями. Першим замовником стала Словенія, яка в 1998 р. отримала дев’ять літаків, названих «Худорнік» («Ластівка»). Ці машини отримали прицільно-навігаційний комплекс ізраїльської фірми «Радом». Словенські РС-9М експлуатуються у 152-й ескадрильї, а з придбаних раніше РС-9 один розбився у 2004 р., а два продали цивільним власникам у 2015-му.
Хорватія у 1996-1997 рр. отримала 17 РС-9М, згодом модернізувавши до цього рівня і три РС-9. Останні разом з іще трьома РС-9М у 2017 р. продали, решту ж продовжують службу в 392-й ескадрильї.
12 літаків у 1999-2004 рр. надійшли до Оману, а у 2004 р. РС-9М прийняли на озброєння в Болгарії (шість машин) та Ірландії (вісім). Якщо болгарські літаки служать виключно для навчальних цілей, то ірландські несуть озброєння – кулеметні контейнери та пускові установки некерованих ракет. Нарешті, два РС-9М придбала Мексика. Зазначимо, що ця країна ще у 1994 р. замовила 10 РС-9, але уряд Швейцарії заборонив поставку через побоювання, що мексиканці застосують літаки у протипартизанських операціях.
Варто згадати ще один варіант РС-9 – «американізований» Beech Pilatus PC-9 Mk.2, який став переможцем в конкурсі на новий навчальний літак для Збройних сил США. Випуск швейцарського оригіналу припинився понад двадцять років тому, а американський варіант Т-6/АТ-6 випускається й досі (причому «Пілатус» отримує за це роялті). Але його історія – це тема для окремої розповіді.
Читайте також:
