17 листопада президенти України і Франції підписали декларацію про наміри щодо оборонного співробітництва, одним з ключових пунктів якої є можливе придбання до 2035 року великої партії (навіть до 100 літаків) багатоцільових винищувачів Rafale. Тож є сенс придивитись детальніше до цієї машини.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Трохи історії
В 1975 р. у Франції розпочались дослідження, спрямовані на розробку бойового літака АСТ (Avion de Combat Tactique). Аналіз, проведений французькими фахівцями, показував, що легкий винищувач Mirage 2000 (який ще навіть не піднявся в повітря) зможе аж до кінця 1990-х років складати гідну конкуренцію перспективним радянським літакам (майбутнім МіГ-29 і Су-27, які теж ще не піднялись в повітря). Натомість мала постати потреба заміни ударних літаків Jaguar.
Тож якщо Mirage 2000 створювався як винищувач повітряного бою, оптимізований для завдань ППО, то АСТ мав стати передусім ударною машиною. Але не «чистим» бомбардувальником чи штурмовиком, а саме багатоцільовим літаком. Річ у тім, з АСТ мав бути уніфікований палубний літак АСМ (Avion de Combat Marine). Франція, маючи лише два невеликі авіаносці, не могла дозволити собі американської розкоші – мати спеціалізовані палубні літаки двох класів, винищувачі і штурмовики. АСМ мав замінити три типи палубних літаків: винищувачі F-8E(FN) Crusader, штурмовики Super Etendard та розвідники Etendard IVP. Тож саме вимоги флоту значною мірою зумовили універсальність перспективного бойового літака. Як показав дальший хід подій, ставка на універсальність виявилась абсолютно правильною.
1978 р. фірма «Авйон Марсель Дассо» отримала від французького уряду два контракти на розробку літаків АСТ і АСМ. Для літака вибрали схему «качка» з цілком поворотним переднім горизонтальним оперенням і трикутним крилом. Передбачалось застосувати цифрову електродистанційну систему управління (ЕДСУ). Силова установка мала складатись з двох нових ТРДДФ SNECMA М88-2. Для відпрацювання основних розв’язань виготовили літак-демонстратор АСХ, згодом названий Rafale А. Через неготовність двигуна М88-2 на першому етапі випробувань Rafale А обладнали американськими ТРДДФ F404-GE-400 форсажною тягою по 7015 кгс. Лише на початку 1990 р. на літак встановили один М88-2 замість лівого двигуна F404.
Читайте також:
- Легкі винищувачі – корисна опція чи непотрібний ерзац?
- Ювілей легенди: 90 років з дня першого польоту “Харрікейна”
Варіанти
В 1988 р. ухвалили рішення про створення трьох серійних варіантів літака: одномісного Rafale С і двомісного Rafale В для повітряних сил, а також одномісного Rafale М для ВМС. У квітні того ж року уряд замовив прототип Rafale С01. Ця машина вийшла на випробування 19 травня 1991 р. Від Rafale А вона відрізнялась зменшеними розмірами й масою. 30 квітня 1993 р. вперше піднявся в повітря прототип двомісного варіанту Rafale В01. Він розглядався швидше не як навчально-бойовий варіант, а як повноцінна бойова машина. У підсумку в комбінації Rafale С/В була втілена ідея, яку американці реалізували у «зв’язці» одномісного бойового літака F/A-18E і двомісного F/A-18F.
Питання оновлення парку літаків для морської авіації ВМС Франції було значно актуальніше, ніж для ПС. Тому створення палубного мисливця Rafale М здійснювалось випереджуючими темпами. 18 грудня 1991 р. відбувся перший політ прототипу Rafale М01. 19 квітня 1993 р. літак вперше здійснив посадку на палубу авіаносця «Фош».
Перший серійний Rafale М розпочав льотні випробування 7 липня 1999 р. Рік по тому його передали на експлуатаційні випробування до флотилії 12F, а у 2002 р. палубний винищувач Rafale М офіційно взяли на озброєння. У ПС перша ескадрилья Rafale C/B – ЕС 1/7 – була сформована лише влітку 2006 р.
За чверть століття, що минули з часу взяття на озброєння перших Rafale літак постійно еволюціонував. Так з’явились стандарти, що позначаються літерою F – від F1 до F4. Щоб зрозуміти відмінності між ними, потрібно бодай в загальних рисах ознайомитись зі складом бортового радіоелектронного обладнання – бо саме його удосконаленням і стало головним чинником еволюції літака. Отже, усі Rafale комплектуються багаторежимною РЛС Thales RBE2. Літаки з БРЕО стандарту F1 обладнувались РЛС, здатною працювати лише по повітряних цілях. В такому режимі радар може супроводжувати до 40 цілей і наводити ракети на вісім з них. Літак може застосовувати, фактично, єдиний тип озброєння – ракети «повітря-повітря» середньої дальності MICA EM (з радіолокаційною системою наведення). У цьому стандарті поставили лише 13 літаків – 10 Rafale М, два у варіанті В і один С. Пізніше флотські машини цього стандарту модернізували до рівня F3.
РЛС літаків стандарту F2 набула здатності виявляти нерухомі наземні цілі, а склад бортового обладнання розширений за рахунок оптико-електронної система OSF (складається з двох модулів: телевізійно-лазерного і тепловізійного) і апаратури лінії обміну даними Link 16 – тієї самої, що за наполяганням американців зняли з переданих Україні винищувачів F-16. Арсенал озброєння розширений за рахунок ракет MICA IR з інфрачервоною системою самонаведення і керованих авіабомб. До 2008 р. збройні сили Франції отримали 48 літаків цього стандарту, які згодом поступово модернізували до рівня F3.
Літаки стандарту F3 обладнуються повністю багаторежимними радарами RBE2-АА, а з 2013 р. на них замість антени РЛС з пасивною фазованою антенною решіткою встановлюється AФАР. Дальність дії такого радару збільшена принаймні на 50% і становить приблизно 200 км (точні характеристики РЛС, як і системи РЕБ і деяких інших ключових систем Rafale, не публікуються). Літак може застосовувати широкий спектр керованої зброї класу «повітря-поверхня»: КАБ родини AASM, тактичні крилаті ракети «Апаш» і SCALP EG, ПКР «Екзосет» АМ-39, і навіть крилаті ракети ASMP-A з ядерною БЧ (зрозуміло, останнє не стосується експортних літаків). Характерно, що спочатку на Rafale взагалі не передбачалось використання невисокоточної зброї класу «повітря-поверхня» (некерованих авіабомб і НАР). Сертифікація під таке озброєння була проведена тільки на вимогу іноземного замовника (Катару).
Найважливішим нововведенням стандарту F3R стало включення в арсенал літак ракети «повітря-повітря» великої дальності Meteor. А у 2023 р. ПС Франції отримали перший літак стандарту F4 – з потужнішими двигунами М88-4, БРЕО, адаптованим до дій в мережецентричному середовищі, новою оптоелектронною системою, нашоломним індикатором. До складу озброєння увійшли нові ракети MICA NG.
Читайте також:
- Все про гелікоптери Bell AH-1Z Viper та UH-1Y Venom: Історія, характеристики, перспективи в Україні
- Все про “пасажирський штурмовик” Cessna AC-208 Combat Caravan: Варіант літака ППО?
У Франції і за кордоном
Приблизно на початку осені 2025 року фірма «Авйон Марсель Дассо» виготовила трьохсотий літак Rafale. В строю ПС Франції знаходиться близько 100 машин, у ВМС – 41. Крім того, літаки цього типу знаходяться на озброєнні п’яти інших країн, а ще три очікують на поставки вже замовлених машин.
Першим експортним успіхом стала перемога в січні 2012 р. в тендері ПС Індії. Укладений в січні 2016 р. контракт передбачав постачання 36 літаків – 28 у одномісному варіанті Rafale ЕН і 8 у двомісному DH. Поставки були реалізовані у 2019-2022 рр. Крім того, у 2023 р. Rafale М був обраний як перспективний палубний винищувач для заміни МіГ-29К. У квітні 2025 р. укладено угоду на постачання 26 літаків (22 одномісних палубних Rafale МН і чотири двомісних сухопутних Rafale DH), які мають надійти до 2030 р. ПС також розглядають можливість додаткової закупівлі 114 літаків стандарту F4.1. У травні 2025 р. індійські Rafale взяли участь у конфлікті з Пакистаном, завдаючи ударів ракетами SCALP і бомбами AASM. Один літак вночі з 6 на 7 травня був збитий пакистанським мисливцем J-10C (хоча Індія, звісно ж, заперечує втрату винищувача).
У лютому 2015 р. був укладений контракт на постачання 24 літаків до Єгипту – 16 двомісних Rafale DM і восьми одномісних Rafale ЕМ. Оскільки Єгипет хотів якнайшвидше отримати нових літаків, то перші шість машин переобладнали з Rafale В, які були замовлені ПС Франції й знаходились на кінцевій стадії складання. Перші три літаки Rafale DM прибули до Єгипту вже в липні 2015 р., а постачання усієї партії завершилось у 2018 р. У 2021 р. Єгипет замовив ще 30 Rafale стандарту F3R (для компенсації скасованого замовлення на Су-35С), причому деякі джерела вказують, що буде поставлено не 30, а 31 літак – додаткову машину придбають для компенсації за розбитий літак з першого замовлення. Перший літак з другого замовлення передали наприкінці 2024 р., а до кінця 2025-го прибули шість машин.
У травні 2015 р. 24 літаки (18 одномісних Rafale EQ і 6 двомісних Rafale DQ) замовив Катар. За три роки ця країна докупила ще 12 машин (9 одно- і 3 двомісних). Уся партія була поставлена у 2018-2023 рр.
І ще декілька покупців:
- Греція в серпні 2020 р. замовила у Франції 18 літаків стандарту F3 (12 одномісних Rafale EG і 6 двомісних Rafale DG), у тому числі 12 вживаних, а у 2022 р. дозамовила ще 6 нових літаків стандарту F4. Перша замовлення було виконане до кінця 2023 р., друге – до січня 2025-го.
- Вживані Rafale стандарту F3R (10 одно- і 2 двомісних) придбала Хорватія. До кінця 2023 р. вона отримала першу три машини, а увесь контракт виконали до квітня 2025 р.
- Найбільший наразі контракт – на 80 літаків стандарту F4 (55 одномісних Rafale EU і 25 двомісних Rafale DU – оформили ОАЕ. Перший екземпляр був переданий 29 січня 2025 р. а все замовлення має бути виконане до 2031 р.
- 42 літаки стандарту F4 замовила Індонезія. Партія включатиме 26 одно- і 6 двомісних машин (за іншими даними – відповідно, 30 і 12). Перший індонезійський Rafale був готовий в липні 2025 р., а прибуття перших шести машин в Індонезію заплановане на лютий-квітень 2026 р.
- В серпні 2024 р. 12 літаків стандарту F4 (дев’ять одно- і три двомісних) замовила Сербія. Вартість контракту становить 2,7 млрд євро, а перші літаки мають прибути у 2028 р.
А що для України?
Укладена угода – це наразі лише протокол про наміри, який передбачає МОЖЛИВУ поставку ДО 100 літаків Rafale. Якою буде остаточна кількість французьких винищувачів, поставлених в Україну, – наразі невідомо. Можна лише припустити, що поставки почнуться з порівняно невеликої партії (скажімо, дюжини) вживаних Rafale, переданих зі складу ПС Франції. Французьке військово-політичне керівництво вже неодноразово санкціонувало такі трансакції, якщо вважало їх корисними для своєї країни. Ця партія могла б прибути вже наступного року. На нові ж літаки доведеться чекати роки чотири – див. умови сербського контракту. Річ у тім, що «Авйон Марсель Дассо» зараз буквально завалена замовленнями на Rafale, хоч і випускає їх по три штуки на місяць.
Ну, і лишається нез’ясованим головне питання: де ми візьмемо гроші на ці літаки? А вони недешеві – тій же Сербії Rafale обійдуться у понад 200 млн євро за штуку… Окремо слід виділити питання локалізації виробництва. На мою думку, не може бути мови про остаточний монтаж в Україні літаків Rafale (як і Gripen). Максимум – це виробництво деяких комплектуючих з постачанням їх на монтажну лінію у Францію, як це реалізовано в Індії.
Якщо ж уявити, що усі проблеми вдасться розв’язати, і Повітряні Сили України таки отримають літаки Rafale, то в поєднанні з Gripen вони утворять непоганий парк бойових літаків генерації 4+ – як свого часу зробили у США, поєднавши два винищувачі четвертої генерації: важкий F-15 і легкий F-16.
Для України корисною може стати багатофункційність Rafale. Як я вже згадував, цей літак створювався з акцентом на ударні можливості, але без нехтування якостями винищувача повітряного бою. Здатність Rafale використовувати широкий спектр високоточної зброї класу “повітря-поверхня” (наприклад, керовані авіабомби він може застосовувати не тільки французького виробництва, але й американського; може застосовувати й крилаті ракети SCALP-EG) дозволить в перспективі замінити такими літаками спеціалізовані ударні машини ПС України – бомбардувальники Су-24М та штурмовики Су-25.
І ще одна важлива деталь з огляду на непередбачуваність позиції нинішньої адміністрації США: з усіх трьох винищувачів, які зараз випускаються в Європі (Rafale, EF2000 Eurofighter i Gripen) саме французький літак є найменш “американським”. Частка американських комплектуючих в ньому не перевищує кількох відсотків (в основному це деякі деталі двигуна М88), тоді як у Gripen E/F вона становить понад 50% (на ньому, наприклад, встановлений двигун американського виробництва).
Читайте також:
