10 липня 2026 року з космодрому Веньчан на острові Хайнань стартувала нова китайська ракета Long March 10B (“Великий похід 10B”). Її верхній ступінь вивів супутник на розрахункову орбіту, а перший ступінь за шість хвилин після відділення повернувся на Землю – не на розкладних опорах, як Falcon 9, і не на бетонний майданчик, а прямо в підготовлену сітку на морській платформі.
Це перше в історії успішне контрольоване повернення орбітального ступеня ракети-носія, здійснене за принципово іншою логікою, ніж та, що вже десять років домінує в галузі завдяки компанії Ілона Маска. Китай не просто скопіював чужий рецепт – він запропонував власний, і саме тому цю подію варто розглядати уважніше, ніж просто чергове досягнення китайської космічної програми.
Також цікаво: Все про P1-Sun – український дрон-перехоплювач від SkyFall
ЗМІСТ СТАТТІ:
Як відбувалося захоплення
Старт відбувся о 12:15 за пекінським часом з комерційного стартового майданчика №2 космодрому Веньчан. Після відпрацювання семи двигунів першого ступеня і його відокремлення другий ступінь продовжив політ на єдиному кисень-метановому двигуні, пройшовши через фазу основного розгону, паузу з переорієнтацією та повторне запалювання, після чого точно вивів супутник на цільову орбіту. Загальний час активного польоту верхнього ступеня склав близько п’ятдесяти хвилин.
Перший ступінь тим часом розпочав кероване повернення. Загальмувавши двигунами і пройшовши через щільні шари атмосфери, він не намагався сісти на тверду поверхню на власних ногах. Замість цього ступінь завис над спеціалізованим судном, що чекало приблизно за триста кілометрів від місця старту в акваторії Південно-Китайського моря, і повільно опустився на систему натягнутих тросів, зачепившись за неї спеціальними гаками. Тросова система розташована на рейкових візках, які автоматично підлаштовують своє положення, підвищуючи ймовірність вдалого “улову”. За словами очевидців, у момент захоплення ступінь виконав додатковий маневр ухилення, ніби оминаючи саму платформу перед остаточним зависанням, – деталь, яка натякає на неабияку точність системи керування спуском.
Судно-уловлювач має назву Navigator (“Лінхан Чже” або “Той, хто веде корабель”) і було спроєктоване спеціально під цю місію завчасно, а не перероблене з наявної баржі.
Китайська корпорація авіакосмічної науки і техніки (CASC) офіційно підтвердила: це перше в країні кероване повернення першого ступеня ракети-носія і водночас перше у світі повернення саме через мережеву систему захоплення.
Також цікаво: S8000 “Бандероль”: Як росія намагається компенсувати дефіцит високоточної зброї дешевою крилатою ракетою
Ракета, що претендує на роль китайського Falcon 9
Long March 10B – колос довжиною близько 63 м і діаметром 5 м, стартовою масою приблизно 760 т. Сім кисень-гасових двигунів першого ступеня в сумі розвивають тягу близько 890 т, тоді як другий ступінь працює на парі кисень-метан. У багаторазовій конфігурації ракета здатна виводити на низьку навколоземну орбіту щонайменше 16 т корисного навантаження – параметр, що робить її придатною для розгортання супутникових угруповань зв’язку та запуску великих комерційних апаратів.
Ракета є похідною від першого ступеня Long March 10A і розробляється Китайською академією ракетно-космічної техніки, підрозділом CASC. Сама лінійка Long March 10 створюється насамперед під пілотовану місячну програму Китаю: важкий трипроменевий варіант призначений для доставки вантажів до Місяця, односпальний 10A – для пілотованих запусків на низьку орбіту, а 10B, про який ідеться, – комерційний варіант для виведення супутників. Успіх дебютного польоту 10B фактично розчищає шлях до першого орбітального польоту безпілотного корабля Mengzhou на ракеті Long March 10A, натяки на який CASC уже давала, випустивши емблему місії Mengzhou-1 (“Мен Чжоу-1”).
Порівняння з Falcon 9 напрошується саме тому, що SpaceX побудувала свою ринкову перевагу на поєднанні дешевого частого запуску та багаторазового використання перших ступенів. Китайські компанії роками намагалися відтворити цю модель, але їм бракувало найважливішого елемента – підтвердженого повернення ступеня після справжнього орбітального польоту, а не лише суборбітального стрибка. Тепер цей бар’єр подолано.
Також цікаво: Інтерв’ю із засновниками Global Drone Academy: Як формується культура війни дронів і мислення операторів
Чому сітка, а не опори
Falcon 9 повертається на розкладних опорах і сідає або на бетонний майданчик, або на автономну баржу в океані. Схема добре відпрацьована, але вимагає, щоб ступінь ніс на собі важке шасі протягом усього польоту, включно з фазою виведення, коли кожен зайвий кілограм конструкції коштує частини корисного навантаження.
Китайський підхід перекладає частину інженерної відповідальності з ракети на платформу відновлення. Ступеню достатньо мати компактні гаки, аби зачепитися за тросову систему; йому не потрібно нести громіздкі ноги і механізми їх розгортання. Теоретично це дозволяє зменшити суху масу конструкції та або збільшити запас палива для гальмування при вході в атмосферу, або підвищити корисне навантаження. Гнучка сітка також здатна розподіляти ударні навантаження м’якше за жорстке приземлення, що в перспективі знижує знос конструкції та спрощує підготовку ступеня до повторного польоту.
Водночас це лише теоретичні переваги. Рух судна, хвилі, вітер, необхідність підтримувати постійний натяг тросів і закріплювати багатотонну конструкцію одразу після захоплення – усе це породжує клас проблем, яких Falcon 9 просто не має, сідаючи на нерухому чи відносно стабільну платформу. Китайська система не є апріорі кращою за американську, вона інша, і саме різноманіття інженерних рішень у сфері повторного використання ракет становить головний інтерес цієї події.
Також цікаво: Зброя української перемоги: ЗРК Tempest з ракетами AGM-114L Longbow Hellfire
Морський родич “Мехазілли” (Mechazilla)
SpaceX теж дійшла висновку, що ракеті не обов’язково мати власні ноги: перший ступінь Starship, Super Heavy, ловлять масивні важелі стартової вежі під назвою Mechazilla, коли ракета повертається точно на майданчик запуску і зависає біля вежі.
Китайський метод розвиває ту саму філософію – зняти механізм посадки з самої ракети і перенести його на зовнішню інфраструктуру, – але реалізує її іншим способом: замість жорстких важелів на суші тут гнучка сітка в морі, і замість найбільшої у світі ракети на стартовому майданчику ловиться менший ступінь на спеціалізованому судні. Космічна галузь, вочевидь, вичерпує очевидні варіанти повторного використання ступенів і починає експериментувати з рішеннями, які ще кілька років тому здавалися надто екзотичними для серйозного розгляду.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Важка крилата ракета “Фламінго”
Не перша спроба і не єдиний претендент
Важливо зазначити: грудень 2025 року вже приніс дві невдалі спроби контрольованого приземлення китайських ракет – комерційна Zhuque-3 компанії LandSpace та державна Long March 12A розбилися при спуску поблизу запланованих майданчиків у провінції Ганьсу. Саме на цьому тлі успіх Long March 10B виглядає особливо показовим: перемогла не та ракета, яку раніше вважали найімовірнішим кандидатом на перше вдале приземлення, а новий апарат із принципово іншою схемою повернення.
Вартий згадки і ще один сюжет: за кілька тижнів до китайського польоту, у листопаді 2025 року, компанія Blue Origin вперше успішно повторно використала і посадила на морі прискорювач своєї важкої ракети New Glenn, хоча супутник під час того запуску вивели на неправильну орбіту. Таким чином Китай зі своїм досягненням формально стає вже третьою країною – після США у виконанні SpaceX та Blue Origin – яка продемонструвала контрольоване повернення орбітального ступеня, хоча саме китайський метод захоплення в сітку є першим у своєму роді.
Реакція китайського ринку на новину була майже миттєвою: акції профільних аерокосмічних компаній, зокрема China Spacesat та China Satellite Communications, зросли на максимально дозволену за день величину, що свідчить про те, наскільки інвестори пов’язують повторне використання ракет із перспективами здешевлення запусків і прискорення розгортання супутникових угруповань.
Також цікаво: Конфіденційність як бізнес-модель: Сервіси Proton та боротьба за інтернет без стеження
SpaceX усе ще попереду, і йому є чого побоюватися
Одна вдала спроба не означає, що Китай наздогнав SpaceX. Falcon 9 вперше сів після орбітального польоту ще у грудні 2015 року, і відтоді компанія перетворила повернення ступеня з видовищного експерименту на промислову рутину: щорічно виконується близько ста п’ятдесяти запусків, приблизно три на тиждень, а окремі прискорювачі літають десятками разів. За цей час SpaceX побудувала мережу заводів, стартових майданчиків і барж, накопичила величезний масив експлуатаційних даних і навіть розгорнула власне супутникове угруповання, яке одночасно є і клієнтом, і полігоном для відпрацювання високої частоти пусків.
Китай наразі відновив рівно один ступінь однієї ракети. Невідомо, скільки часу і ресурсів піде на його огляд, ремонт і підготовку до повторного польоту, як часто мережева платформа зможе працювати за штормової погоди і чи витримає тросова система регулярну експлуатацію без значного зношення. CASC заявляє про намір повторно використати саме цей ступінь до кінця 2026 року, і саме цей другий політ, а не сам факт захоплення, стане справжньою перевіркою: чи вдалося Китаю просто повернути уламок конструкції, чи справді створити ракету багаторазового використання в тому сенсі, в якому це слово вживають стосовно Falcon 9.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Мобільні системи ППО TRIDON Mk2 від BAE Systems Bofors
Синтез: конкуренція форм, а не лише гонитва за лідером
Головний висновок з подій 10 липня полягає не в тому, що в SpaceX з’явився рівний суперник – до цього ще далеко, – а в тому, що глобальна космічна галузь остаточно перейшла в стадію, коли повторне використання перших ступенів більше не є унікальним ноу-хау однієї компанії чи однієї інженерної школи. Замість повторення чужої формули Китай запропонував альтернативну архітектуру відновлення, яка має власний набір компромісів: менша маса ступеня та потенційно м’якше поглинання удару в обмін на залежність від морської платформи, точності зависання і надійності тросової системи.
Наступні місяці – перевірка ступеня, його ремонт і, головне, повторний політ до кінця року – покажуть, чи стане ця архітектура основою для регулярної китайської багаторазовості, чи залишиться вражаючою, але поки що одиничною демонстрацією можливостей.
Також цікаво: Проєкт Freyja: Як Fire Point намагається закрити діру в українській ППО
