Австралійські засоби масової інформації повідомили про можливу передачу Україні ударних гелікоптерів Eurocopter Tiger. Що це за машини і як вони зможуть посилити нашу авіацію?
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія проєкту
Життєвий шлях цього європейського ударного гелікоптера наочно демонструє складність спільної розробки військової техніки кількома країнами, які висувають суттєво відмінні вимоги. До того ж, створення гелікоптера співпало в часі з завершенням холодної війни, що призвело до зниження військових витрат і, відповідно, зменшення обсягів закупівль та затягування термінів. Але про все по порядку.
Tiger – це результат спробу створити сучасний ударний гелікоптер для збройних сил ФРН і Франції. Обидві країни мали схожі вимоги до таких машин, призначених для використання на Європейському театрі воєнних дій: їхнім головним призначенням мало бути знищення радянських танків за допомогою далекобійних ПТКР. Однак Франція активно брала участь в численних конфліктах низької інтенсивності (головним чином, на території її колишніх африканських колоній). Для таких операцій потрібен був гелікоптер з не таким складним, але більш універсальним озброєнням – автоматичною гарматою і некерованими ракетами. Тобто, існували підстави для створення уніфікованих машин з однаковою силовою установкою, несучим і рульовим гвинтами, фюзеляжем, але з різним прицільним обладнанням і озброєнням. Ця концепція й лягла в основу проєктування нового німецько-французького бойового гелікоптера.
У 1984 р. німецька фірма Messerschmitt-Bölkow-Blohm (MBB) і французька Aerospatiale утворили консорціум Eurocopter, призначений для створення нових гелікоптерів. Розробкою бойового гелікоптера займалась дочірня компанія консорціуму – Eurocopter Tiger, утворена 18 вересня 1985 р. Остаточно концепція гелікоптера, названого Tiger, оформилась в 1987 р. Передбачалось створення трьох варіантів, які різнились, головним чином, складом озброєння:
- UHU (Unterstützungshubschrauber) – протитанковий для бундесверу;
- HAC (Hélicoptère Anti Char) – протитанковий для армії Франції;
- HAP (Hélicoptère d’Appui Protection) – гелікоптер підтримки і супроводу для армії Франції.
Tiger побудований за класичною для бойових гелікоптерів схемою – одногвинтовий, двомісний, з тандемним розташуванням екіпажу. Силова установка – два турбовальні двигуни. В конструкції фюзеляжу широко застосовується кевлар і вуглецеві волокна, а лопаті несучого гвинта виготовлені з композитних матеріалів. Це дозволило не тільки знизити масу гелікоптера, але й зменшити його помітність в радіолокаційному діапазоні. Сучасне бортове обладнання забезпечує бойове застосування гелікоптера як удень, так і вночі.
Планувалось, що варіант HAP надійде на озброєння вже в 1991 р., UHU – наприкінці 1992 р., а HAC – у 1995 р. Однак реально ці терміни не були дотримані. Серед причин цього – тривале узгодження деталей програми її учасниками, а також завершення холодної війни, що призвело до скорочення оборонних бюджетів і необхідності перегляду низки характеристик гелікоптерів. Скажімо, після ліквідації Організації Варшавського договору і розпаду СРСР бундесвер уже не потребував вузькоспеціалізованого протитанкового гелікоптера. Натомість потрібною стала більш універсальна машина, спроможна брати участь в миротворчих місіях та конфліктах низької інтенсивності. Зазнав змін і французький варіант HAC – у 2001 р. з чисто протитанкового він трансформувався у багатоцільовий HAD (Hélicoptère d’Appui Destruction).
Перший прототип Tiger здійснив перший політ 27 квітня 1991 р., а перший серійний екземпляр у варіанті HAP був готовий у грудні 2000 р. Тобто, відставання від первинного графіку сягнуло десяти років. До того ж, перші серійні машини використовувались для продовження випробувань. Армійській авіації Франції та Німеччини їх передали лише навесні 2005 р. Обсяги закупівель виявились значно меншими, ніж планувалось у 1980-х роках. Ну, але це – тема для окремої розповіді. Ми ж перенесемось з Європи до Австралії…
Читайте також:
- Все про гелікоптери Bell AH-1Z Viper та UH-1Y Venom: Історія, характеристики, перспективи в Україні
- Saab JAS 39 Gripen – як варіант для ВПС України: З’ясовуємо, що це за літак
Гелікоптер для Австралії
В 90-х роках минулого століття армія Австралії постала перед необхідністю оновлення свого гелікоптерного парку. В першу чергу слід було замінити розвідувальні машини OH-58А Kiowa та гелікоптери вогневої підтримки UH-1H Bushranger (імпровізація на базі «Ірокеза», яка пам’ятала ще часи війни у В’єтнамі). Передбачалось замінити обидва типи гелікоптерів одним – однаково придатним як для завдань розвідки, так і для вогневої підтримки (ARH – Armed Reconnaissance Helicopter). На конкурс, оголошений 1998 р., подали свої пропозиції шість учасників. Італійська Agusta представила свій A129. Американська авіапромисловість була представлена одразу трьома проєктами: Bell AH-1Z Viper, Boeing AH-64D Apache i Sikorsky S-70A Battlehawk (озброєний варіант UH-60 Black Hawk). Південноафриканський концерн Denel подав гелікоптер Rooivalk, ну а Eurocopter – Tiger. Останній разом з виробами «Агусти» і «Боїнга» в 1999 р. потрапив в короткий список претендентів на перемогу і, зрештою, 21 грудня 2001 р. був оголошений переможцем. Контракт вартістю понад 2 мільярди австралійських доларів передбачав постачання 22-х машин.
Tiger ARH базується на французькій моделі Tiger HAP, але різниться доопрацьованими двигунами MTR390, а також лазерним цілевказівником, інтегрованим у прицільну систему Strix. Останній служить для наведення ПТКР Hellfire II (у базовому варіанті Tiger HAP протитанкових керованих ракет не несе). Замість французьких 68-мм некерованих ракет SNEB в арсенал ARH включили 70-мм ракети бельгійського розробника FZ.
Згідно з умовами контракту, 18 із 22 гелікоптерів були зібрані на підприємстві Australian Aerospace у Брісбені, дочірній компанії Eurocopter. Спочатку все йшло добре – вже 15 грудня 2004 р. перші два Tiger ARH прибули в Австралію. Та потім почались проблеми. Літати то гелікоптери літали, але з інтеграцією озброєння і бортового обладнання виникли складнощі. Дійшло навіть до того, що 1 липня 2007 р. через затримки в досягненні оперативної готовності Австралія призупинила всі платежі, пов’язані із закупівлею. До 2008 р. основні проблеми були усунуті, і виплати відновили відповідно. Але у жовтні 2010 р. було повідомлено, що гелікоптери не будуть повністю боєготовими ще два роки… Останній Tiger ARH був переданий армії Австралії лише в грудні 2011 р.
Гелікоптерами укопмлектували 161-шу і 162-гу ескадрильї 1-го полку армійської авіації, що дислокується у Дарвіні, на півночі країни. Всупереч запевненням, Tiger ARH досяг повної оперативної готовності лише 18 квітня 2016 р., до того ж, з застереженнями за дев’ятьма пунктами, які стосувались роботи комплексу РЕБ, системи розпізнавання «свій-чужий», засобів зв’язку та ін. Того ж року був проведений державний аудит, результати якого виявились нищівними для програми. Вказувалось, що Tiger має 76 недоліків з яких 60 були визначені критичними. З наявних в експлуатації 16 стройових вертольотів (решта були у навчальному центрі) у 2015 р. середня кількість справних на добу була …3,5! Викликане це було проблемами з технічним обслуговуванням і затримками у доставці запасних частин.
У підсумку, у Білій книзі з питань оборони за 2016 р. зазначалось, що Tiger буде достроково знятий з озброєння та замінений іншими гелікоптерами у середині 2020-х років. 2021 р. Австралія обрала заміну – AH-64E, нову модифікацію того самого «Апача», який програв змагання у 2001 р. В листопаді 2025 р. 1-й полк мав чотири АН-64Е (з 29 замовлених), а у 2026-му матиме вже 12. Це дозволить списати проблемні Tiger ARH.
Чи потрібні австралійські Tiger ARH Україні?
Перша інформація про можливу передачу Tiger ARH Україні з’явилась ще у червні 2024 р. Зараз це питання знову порушується. Постає питання – чи доцільно нам брати ці машини? Звісно, якщо припустити, що уся історія з потенційною передачею австралійських гелікоптерів має реальне підґрунтя. Спробую згрупувати плюси і мінуси.
Отже, плюси:
- Сучасна всепогодна оглядово-прицільна система
- Підходящий для боротьби з «шахедами» комплекс озброєння: бортова 30-мм гармата і 70-мм ракети з модулями лазерного наведення, аналогічними APKWS (такі ракети на Tiger ARH були випробувані ще у 2014 р.).
Мінуси:
- Низька надійність. В принципі, спосіб вирішення є – варварський, але дуже простий: канібалізація. Коли, умовно кажучи, з двох десятків переданих гелікоптерів половина літатиме, а половину розберуть на запчастини. Звісно, таке рішення не годиться на тривалу перспективу, але на час війни – цілком можливе
- Можлива (не обов’язкова, але можлива) затримка з отриманням гелікоптерів Bell AH-1Z, справа щодо яких, здається, зрушила з мертвої точки.
Резюмуючи: австралійські гелікоптери варто брати, якщо вдасться їх отримати достатньо швидко і це не позначиться на отриманні Bell AH-1Z. Так наша армійська авіація зможе отримати достатньо «просунуті» «шахадобойки». Можливість застосування Tiger ARH для ураження наземних цілей я взагалі не розглядаю – надто ризикована це справа за сучасних умов на російсько-українському фронті.
Основні характеристики гелікоптера Tiger ARH
Читайте також:
