Українські Mirage 2000, на відміну від F-16, дуже неохоче розкривають таємниці свого арсеналу. Якщо «Файтінг Фалкони» охоче позують з найрізноманітнішим озброєнням на зовнішній підвісці, то на «Міражах» донедавна був помічений лише один тип авіаційних ракет – Magic 2. І тільки на початку січня цього року були опубліковані фото зі ще однією ракетою класу «повітря-повітря», підвішеною під фюзеляжем українського Mirage 2000-5F – MICA. Поява цих ракет була була цілком прогнозованою й очікуваною – адже вони є штатним озброєнням винищувачів французького виробництва. Тож придивимось до них детальніше.
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія створення
На рубежі 70-80-х років минулого століття на Заході взялись до розробки ракет «повітря-повітря» нової генерації. Перш за все мова йшла про американські ракети AIM-7 Sparrow (середньої дальності) та AIM-9 Sidewinder (малої). Для заміни цих виробів створювались відповідно, АІМ-120 та АІМ-132 (про останню я вже розповідав). Поряд з тим, заміни потребували й французькі ракети – середньої дальності Super 530D і малої Magic 2. Французи пішли власним шляхом – замість двох різних ракет вони створили одну, але у двох варіантах, які різняться системами наведення: активною радіолокаційною (як на АІМ-120) або інфрачервоною (як на АІМ-132).
Розробку ракети MICA (Missile d’ Interception et de Combat Aerien – «ракета для перехоплення і повітряного бою») почалась у 1982 р., причому спочатку її здійснювала фірма Matra з власної ініціативи і за власні кошти. Тільки 1987 р. почались повномасштабні роботи на замовлення Повітряних сил і ВМС Франції. Ракета MICA розглядалась як основний тип озброєння класу «повітря-повітря» для перспективних винищувачів Rafale, але передбачалась її інтеграція і з модернізованими Mirage 2000.
Льотні випробування ракети MICA розпочалися у 1991 р. 1998 р. взяли на озброєння варіанті MICA-IR з інфрачервоною системою наведення, а наступного року – MICA-EM з радіолокаційною.
Читайте також:
- Зброя української перемоги: Керовані авіабомби AASM/HAMMER
- Зброя української перемоги: Ракета АІМ-132
Особливості конструкції
МІСА поєднує в собі елементи, притаманні ракетам різних класів. Як ракета малої дальності вона має відносно малу стартову масу, високу маневреність, систему газодинамічного керування, а також можливість застосування з пускових пристроїв ракет AIM-9. Так само, як і ракети середньої дальності, МІСА має інерційну систему наведення та велику системну дальність пуску, притаманну ракетам цього типу.
Ракета MICA побудована за нормальною аеродинамічною схемою. Вона має хрестоподібне широкохордне крило малого розмаху. У носовій частині корпусу встановлено площини дестабілізатора, що мають у плані прямокутну форму.
У середній частині ракети розміщений ракетний твердопаливний двигун фірми Protac, споряджений зарядом малодимного сумішевого палива, який забезпечує максимальну швидкість польоту ракети на рівні M = 3,5-4.
У хвостовій частині розташовані аеродинамічні рулі, блок системи керування вектором тяги двигуна (СКВТ) та приймач лінії передавання даних. СКВТ вмикається одразу після сходу ракети з пускової напрямної і разом з аеродинамічними рулями забезпечує маневрування ракети з перевантаженням до 50g.
Бойова частина – осколково-фугасна, підривач – активний радіолокаційний.
Для наведення ракети використовується комбінована система керування: командно-інерціальна на початковій ділянці траєкторії та система самонаведення на кінцевій ділянці. Залежно від варіанта ракета може оснащуватися активною імпульсно-доплерівською ГСН (MICA-EM) або тепловізійною ГСН (MICA-IR). Ракета MICA може застосовуватися в таких режимах:
- пуск по цілі за межами візуальної видимості із захопленням цілі головкою самонаведення на траєкторії за цілевказанням від інерціальної системи та з отриманням команд корекції від літака-носія у разі зміни траєкторії цілі;
- пуск по цілі за межами візуальної видимості із захопленням цілі головкою самонаведення на траєкторії без використання лінії передавання даних. У цьому режимі ракета застосовується за принципом «пустив – забув», а траєкторія польоту на маршовій ділянці оптимізована для досягнення максимальної дальності;
- пуск із захопленням цілі ГСН ракети на підвісці літака-носія за інформацією від прицільних систем носія; після пуску носій діє автономно;
- пуск із захопленням візуально спостережуваної цілі ГСН ракети на підвісці літака-носія з використанням нашоломної системи цілевказання.
На ділянці самонаведення ракета MICA-EM керується активною імпульсно-доплерівською ГСН AD4A (12–18 ГГц), розробленою фірмами Dassault Electronique та GEC-Marconi. ГСН AD4A здатна самостійно захоплювати ціль на траєкторії та забезпечує ураження цілей з будь-якого напрямку, на всіх ракурсах, удень і вночі, за простих і складних метеоумов, в умовах інтенсивної радіоелектронної протидії, на тлі земної та водної поверхні. ГСН AD4A розміщується в носовому відсіку ракети під радіопрозорим керамічним обтічником. Модифікований варіант AD4A також використовується у складі зенітної ракети Aster комплексів SAMP-T і PAAMS.
Біспектральна тепловізійна головка самонаведення (ТГСН) УР MICA-IR, що працює в діапазонах 3–5 і 8–12 мкм, розроблена фірмою Sagem Defense Sécurité. Система охолодження ТГСН забезпечує автономне функціонування приймача протягом 10 годин. Висока роздільна здатність і комплексні алгоритми дають змогу ТГСН ефективно супроводжувати цілі на великих дистанціях і відсікати теплові пастки. ТГСН має здатність захоплення цілі на траєкторії після запуску ракети, сполучається з інерціальною системою керування та лінією передавання даних, що дає змогу досягати великих дальностей пуску й забезпечує можливість застосування за пеленгів, що перевищують кути прокачування координатора. ТГСН побудована на цифровій елементній базі, що дозволяє перепрограмовувати алгоритми її роботи.
Важить ракета MICA 110 кг (для порівняння: ракета середньої дальності попередньої генерації Super 530D важить аж 270 кг), з них 12 кг припадає на бойову частину. Довжина становить 3100 мм, діаметр корпусу 160 мм, розмах крил – 560 мм. Максимальна дальність пуску сягає 60 км (для Super 530D – 40 км).
Варіанти
В рамках програми розвитку озброєнь на 2019–2025 роки було започатковано програму створення удосконалених ракет MICA NG – так само у двох варіантах, з інфрачервоною ГСН (IR) та радіолокаційною (EM). Особливо обумовлювалась вимога, щоб ракета не повинна містити американських компонентів і не підпадала під можливі експортні обмеження з боку уряду США.
Практично все внутрішнє обладнання ракети буде модернізоване, однак аеродинамічна схема, маса, центрування та габаритні розміри залишаться такими самими, як у двох перших версій MICA.
Вивільнення об’єму завдяки мініатюризації електронних компонентів дало змогу обладнати MICA NG двоімпульсним двигуном, що збільшило дальність польоту, а також дозволило зберегти маневреність до 50 g на кінцевій ділянці траєкторії навіть на граничній дальності пуску (80 км для версії IR та 100 км для версії EM).
Головка самонаведення версії MICA NG IR має надчутливий матричний сенсор, що дозволяє уражати малопомітні цілі (літаки, БпЛА, крилаті ракети тощо) та ефективно протидіяти найсучаснішим тепловим пасткам. Також вона інтегрована з нашоломним прицілом винищувача Rafale F4, що забезпечує повну реалізацію можливостей захоплення цілі після пуску.
Постачання ракет MICA NG має розпочатись у 2026 р.
Ще у 2009 р. з’явився варіант VL-MICA, призначений для застосування з наземних (або корабельних) установок вертикального пуску. Історія розвитку цього ЗРК заслуговує на окрему розповідь. Крім того, ведеться розробка варіанту ракети МІСА, призначеного для застосування з підводних човнів (запускатиметься у спеціальному контейнері через торпедний апарат).
МІСА у світі та в Україні
Ракети МІСА вже знаходяться на озброєнні бойової авіації доброго десятка країн – включаючи, звісно, Францію. Великі партії (близько тисячі чи понад тисячу екземплярів) придбали Республіка Китай (Тайвань) та Індія, менші – Греція, Єгипет, Катар, ОАЕ, Марокко, Хорватія. В більшості випадків ці ракети використовуються на винищувачах Mirage 2000 і Rafale, але можливі й інші варіанти. Зокрема, в Марокко ракети МІСА інтегрували з модернізованими винищувачами Mirage F1, а в Індії випробовували на Су-30МКІ. Нові експортні контракти на літаки Rafale, безумовно, позначиться і на розширенні кола користувачів ракет МІСА.
В Україну ракети МІСА потрапили разом з партією винищувачів Mirage 2000-5F. Перші свідчення їхнього застосування з’явились ще 7 березня 2025 р. Тоді були опубліковані зображення пуску ракети «повітря-повітря», ідентифікованої як МІСА, по російській крилатій ракеті Х-101. А фото літака з підвішеною ракетою МІСА опублікували тільки 6 січня 2026 р.
Крім озброєння української авіації, французька ракета (у варіанті VL-MICA) надійде і до ВМС України – в склад озброєння корветів типу «Гетьман Іван Мазепа» (будуються в Туреччині). На мою думку, не можна виключати в перспективі появи в нас і наземних ЗРК VL-MICA.
Читайте також:
