Росіяни розробили нову авіаційну крилату ракету, яка отримала назву “Іздєліє-30”. Давайте спробуємо розібратися, що це за зброя і чим небезпечна для українських міст.
Інформація базується на офіційних даних ГУР, аналізі уламків та відкритих джерелах станом на 7 березня 2026 року. Ситуація може змінюватися з появою нових модифікацій або даних.
Стало відомо, що сьогодні вночі по житловому будинку в Харкові росіяни вдарили новою ракетою “Іздєліє 30”. Давайте поговоримо про повний технічний огляд, історію, конструкцію, бойове застосування та перспективи (станом на березень 2026 року).
У березні 2026 року Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України оприлюднило детальну інформацію про нову російську авіаційну крилату ракету класу “повітря–земля” під заводським позначенням “Издєліє-30″ (або просто «Іздєліє-30»). Це дозвукова крилата ракета, розроблена для стратегічної авіації РФ і призначена для масованих ударів по наземних цілях. Вона стала однією з найсвіжіших розробок російського військово-промислового комплексу, перші випадки бойового застосування якої зафіксовано наприкінці 2025 року під час ударів по території України.
“Іздєліє-30” позиціонується як більш дешева та спрощена альтернатива знаменитій ракеті Х-101, але з істотно потужнішою бойовою частиною. Завдяки цьому Росія намагається компенсувати дефіцит високоточних боєприпасів у затяжному конфлікті, зберігаючи можливість завдавати ударів на великій відстані. Нижче пропоную максимально розгорнутий аналіз на основі даних української розвідки, відкритих джерел та аналізу уламків.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Високоточна ракета APKWS II
ЗМІСТ СТАТТІ:
Історія розробки та контекст появи
Російські вироби під позначенням “Іздєліє” (з цифровим індексом) – це внутрішній заводський шифр, який супроводжує продукт на всіх етапах розробки. Відомо, що “Издєліє-30” розроблено в дослідно-конструкторському бюро “Звєзда”, яке входить до складу корпорації “Тактічєскоє ракєтноє вооруженіє” – КТРВ, колишнє ГНПЦ “Звєзда-Стрєла”.
Ідея ракети народилася як відповідь на потреби дальньої авіації ВКС РФ. А саме, створити відносно недорогий, але потужний неядерний високоточний боєприпас для стратегічних бомбардувальників Ту-95МСМ та Ту-160М. За даними ГУР, конструктивно ракета частково уніфікована з елементами протикорабельної ракети Х-35У, але значно збільшена в розмірах і адаптована для наземних цілей.
Розробка велася прискореними темпами. Відомо, що випробування розпочалися 2025 року, а перші бойові пуски зафіксовано наприкінці того ж року. Станом на березень 2026 року ракета вже застосовується в обмежених кількостях, що підтверджується уламками, проаналізованими українською розвідкою. В тому числі сьогодні вночі по житловому будинку в Харкові, внаслідок якого вже загинуло щонайменше 10 людей, серед яких двоє дітей. Головною метою розробки ракети є можливість замінити або доповнити дорогі Х-101, дальність яких перевищує 2500 км, але вартість і складність виробництва високі.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Важка крилата ракета “Фламінго”
Основні технічні характеристики
Ось ключові параметри, оприлюднені ГУР МО України:
- Розмах крил (розкладних консолей): близько 3 м
- Діаметр корпусу: 580 мм
- Маса бойової частини: 800 кг (виробник – АО “ГосНИИмаш”)
- Дальність застосування: не менше 1500 км
- Крейсерська швидкість: 720 км/год (тобто, це дозвукова ракета)
- Висота польоту: 200–2000 м
- Тип двигуна: двоконтурний турбореактивний “Изделие-64Р” (виробник – ПАО “ОДК-Сатурн”)
- Система запуску: авіаційний катапультний пристрій АКУ-5М (сумісний з Х-101, Х-55, Х-555)
Для порівняння: бойова частина вдвічі потужніша за стандартну Х-101 (400 кг), а дальність достатня, щоб уразити будь-яку ціль на території України навіть з району Каспійського моря. Відомо, що час польоту до Києва становить близько 2 годин.
3D-моделі ракети “Ізделіє-30” були оприлюднені ГУР. На них чітко видно розкладні крила, антену супутникової навігації та циліндричний корпус.
Також цікаво: Mission Control: Як Україна створює єдиний цифровий мозок війни дронів
Конструкція та ключові компоненти
Ракета має класичну аеродинамічну схему з розкладними крилами та стабілізаторами. Корпус розділений на відсіки: бойова частина, паливні баки (передній та бічні), двигун, система керування.
ГУР опублікувало інтерактивну 3D-модель та перелік понад 20 компонентів з виробниками. Ось найважливіші з них:
- Бойова частина (800 кг) – виробник АО “ГосНИИмаш”. Оснащена контактними датчиками цілі та окремим блоком керування БУБС-30 (виробник ПАО “ЗИП”, повністю на російській елементній базі з мікроконтролером 1986ВЕ1АТ від ПКК “Миландр”).
- Двигун “Изделие-64Р” – новий компактний двоконтурний турбореактивний від “ОДК-Сатурн”. Саме він забезпечує ракеті крейсерську швидкість 720 км/год.
- Пневмосистема – включає піроклапан, піропатрони ДП4-3М (МПЗ АТ), пневмоциліндр розкладання крил, азотні блоки та редуктор тиску.
- Паливна система складається з переднього та та двох бокових баків, також є дозатор палива.
- Система навігації – комбінована супутникова. Насамперед, це заводозахищений приймач GNSS з цифровою антенною решіткою “Комета-М12” (ВНИИР-Прогресс). Також варто згадати приймально-обчислювальний блок на базі NAVIS NR9 (КБ “Навіс”) та блок спряження БС-М84Г426 (АНПП «Темп-Авіа»).
Також цікаво: Зброя української перемоги: Мобільні системи ППО TRIDON Mk2 від BAE Systems Bofors
Іноземна електроніка всупереч санкціям
І найцікавіше. Частина електронних компонентів, виявлених у досліджуваних зразках техніки, має іноземне походження. Йдеться насамперед про ключові елементи електронної архітектури – радіочастотні трансивери, мікросхеми пам’яті та інші інтегральні схеми, які забезпечують обробку, зберігання та передачу даних. Аналіз маркування і технічних характеристик показує, що значна частина цих компонентів вироблена за межами Росії, зокрема компаніями зі США та Білорусі.
Серед американських виробників, чиї мікросхеми фігурують у складі цієї електроніки, згадуються Maxim Integrated, Integrated Silicon Solution Inc. та Spansion. Ці компанії спеціалізуються на виробництві різних типів напівпровідникових компонентів – від мікроконтролерів і аналогових схем до флеш-пам’яті та високошвидкісних інтерфейсних модулів. Такі елементи широко застосовуються у телекомунікаційному обладнанні, системах управління, радіоелектроніці та військовій техніці.
Крім того, у складі деяких вузлів і плат були зафіксовані компоненти виробництва білоруського підприємства Інтеграл. Це державна компанія, один із найбільших виробників мікроелектроніки на пострадянському просторі, яка історично тісно пов’язана з оборонно-промисловим комплексом.
Присутність таких компонентів у техніці, що використовується в умовах міжнародних обмежень, викликає серйозні питання щодо механізмів їхнього постачання. Після запровадження масштабних санкцій проти російського військово-промислового комплексу прямий експорт високотехнологічної електроніки до Росії значно обмежений або повністю заборонений. Однак практика показує, що подібні мікросхеми все ж потрапляють до російських виробників через складні ланцюги постачання.
Ймовірно, мова йде про використання так званого паралельного імпорту або мережі посередників у третіх країнах. Компоненти можуть закуповуватися через комерційні структури, які формально не пов’язані з оборонними програмами, а потім перепродуватися через кілька ланок дистриб’юторів. Також можливі схеми з використанням компаній-прокладок, що реєструються у державах з менш жорстким експортним контролем. У результаті електроніка цивільного призначення опиняється у військових або подвійних технологіях.
Таким чином, виявлення мікросхем виробництва Maxim Integrated, Integrated Silicon Solution Inc. та Spansion поряд із продукцією Інтеграл є непрямим свідченням того, що санкційні обмеження не повністю перекрили доступ до критично важливої електронної бази. Це підкреслює, наскільки глобалізованим залишається ринок мікроелектроніки і як складно повністю контролювати рух високотехнологічних компонентів у міжнародних ланцюгах постачання.
Читайте також: Історія та досягнення SpaceX: Велика космічна пристрасть Ілона Маска
Система наведення та точність
Крилата ракета “Ізделіє-30” оснащена комбінованою системою навігації, яка поєднує інерційну систему управління з періодичною корекцією за сигналами супутникових навігаційних систем. Базою є інерціальна навігаційна система (INS), що працює на основі гіроскопів і акселерометрів. Вона дозволяє ракеті визначати власне положення, швидкість і напрямок польоту без зовнішніх сигналів, розраховуючи траєкторію на основі початкових параметрів запуску. Така система є автономною та нечутливою до радіоперешкод, однак із часом накопичує похибку.
Щоб зменшити ці відхилення, у ракеті передбачена корекція курсу за сигналами супутникових навігаційних систем. Насамперед використовується російська система ГЛОНАСС, але також допускається прийом сигналів системи GPS. Періодичне звіряння координат із супутниковими даними дозволяє суттєво підвищити точність польоту на великі дистанції та компенсувати накопичені помилки інерціальної системи.
Важливим елементом цієї навігаційної архітектури є спеціалізована цифрова антена “Комета‑М12”. Вона призначена для прийому супутникових сигналів у складних умовах активної радіоелектронної протидії. Антена використовує багатоканальну обробку сигналів і цифрове формування діаграми спрямованості, що дозволяє пригнічувати джерела перешкод і виділяти корисний сигнал із шуму. У практичному вимірі це підвищує стійкість ракети до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які намагаються глушити або підміняти навігаційні сигнали.
Сучасні версії подібних антен можуть також реалізовувати функції просторової фільтрації, коли система визначає напрямок, з якого надходить перешкода, і електронно вирізає її з прийому. Це дозволяє ракеті зберігати навігаційну точність навіть у зонах інтенсивного використання систем глушіння.
Ще однією характерною рисою навігаційного комплексу “Ізделіє-30” є часткова уніфікація з іншими виробами російської корпорації “Тактічєскоє ракєтноє вооруженіє” (КТРВ). Це означає, що програмне забезпечення, електронні модулі та окремі елементи апаратури навігації використовують однакові або сумісні рішення, які вже застосовуються в інших типах ракет.
На відміну від крилатої ракети Х‑101, де частина навігаційних систем має більш специфічну конструкцію, у “Ізделіє-30” зроблено ставку на стандартизацію. Такий підхід має кілька переваг: спрощується виробництво, зменшується кількість унікальних компонентів, а також полегшується технічне обслуговування та модернізація.
Уніфікація електроніки і навігаційних модулів дозволяє виробнику швидше масштабувати випуск ракет, використовуючи вже налагоджені виробничі лінії та перевірені компоненти. У умовах воєнного часу це особливо важливо, адже дозволяє скоротити строки виробництва та зменшити залежність від вузькоспеціалізованих деталей.
Також цікаво: Все про P1-Sun – український дрон-перехоплювач від SkyFall
Носії та спосіб запуску
Ракета запускається виключно з внутрішніх бомбових відсіків або зовнішніх катапультних пристроїв стратегічних бомбардувальників:
- Ту-95МСМ
- Ту-160М
Один літак може нести кілька таких ракет (точна кількість не розголошується). Сумісність з АКУ-5М дозволяє швидко переозброїти авіацію без значних модифікацій.
Також цікаво: Зброя української перемоги: ЗРК Tempest з ракетами AGM-114L Longbow Hellfire
Бойове застосування в Україні
Перші пуски зафіксовано наприкінці 2025 року. У лютому–березні 2026 року ракета вже застосовувалася в масованих ударах. Уламки, що впали на території України, дозволили ГУР ідентифікувати виріб і оприлюднити деталі. Одна з відомих цілей – цивільна інфраструктура (зокрема, тут варто згадати удари по Харкову та інших регіонах). Ракета летить на малій висоті, що ускладнює виявлення ППО.
Порівняння з іншими російськими ракетами
| Параметр | “Ізделіє-30” | Х-101 | “Калібр” (морський) |
| Дальність | ≥1500 км | ≥2500 км | ~1500–2500 км |
| Маса БЧ | 800 кг | 400 кг | 450–500 кг |
| Швидкість | 720 км/год | ~700–800 км/год | ~800 км/год |
| Вартість/масовість | Дешевша, масова | Дорога | Середня |
| Носій | Ту-95/Ту-160 | Ту-95/Ту-160 | Кораблі/підводні човни |
Головна перевага “Іздєліє-30” – більша бойова частина при нижчій вартості, що дозволяє збільшити кількість ударів.
Читайте також: Boeing CST-100 Starliner: Місія, яка ледь не стала катастрофою
Перспективи та загрози
“Іздєліє-30” дозволяє РФ нарощувати інтенсивність ударів без швидкого виснаження арсеналу Х-101. Якщо виробництво розгорнеться повномасштабно, кількість ракет у залпах може значно зрости. Для України це означає необхідність посилення ППО на малій висоті та подальшого аналізу уламків для пошуку слабких місць (двигун, навігація).
“Іздєліє-30” є яскравим прикладом еволюції російського ракетного озброєння: від дорогих преміум-ракет до масових, потужних і відносно дешевих боєприпасів. Розкриття всіх технічних деталей українською розвідкою стало серйозним ударом по російській секретності та допоможе як у військовому плані (протидія), так і в дипломатичному (нові санкції).
Також цікаво:
