Global Drone Academy – це про новий підхід до війни, де вирішальне значення мають мислення й відповідальність. Ми поспілкувалися із засновниками і ось їхні відповіді.
Повномасштабна війна не лише змінила лінію фронту – вона радикально переформатувала саму логіку сучасного бою. Там, де ще вчора вирішували кількість техніки й класичні тактики, сьогодні дедалі більше значення має швидкість адаптації, технологічна гнучкість і підготовка людей, здатних діяти в умовах постійної невизначеності. Безпілотні системи стали не просто інструментом – вони перетворилися на один із ключових елементів нової військової екосистеми.
Саме в цій реальності з’являються ініціативи, які не просто відповідають на виклики часу, а формують нові стандарти. Історія Global Drone Academy – це не лише про навчання операторів, а про створення нової культури війни, де вирішальним фактором стає не техніка сама по собі, а люди, їхнє мислення, відповідальність і здатність навчатися швидше, ніж змінюється поле бою.
Ми поговорили із засновниками Global Drone Academy Романом Коржем та Антоном Векленко, задали їм деякі питання. Пропонуємо вам почитати, що з цього вийшло.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Український БпАК “Швідун”
Aeronaut: Як виникла ідея створення Global Drone Academy – це було спонтанне рішення в умовах війни чи логічне продовження вашого попереднього досвіду?
Global Drone Academy: Це була свідома реакція на виклики, які стали після початку повномасштабного вторгнення. Спочатку я навчав добровольців як волонтер, але потреба тільки зростала. Об’єднавшись зусиллями та досвідом з друзями та партнерами ми створили навчальний центр.
AN: Яку філософію ви закладаєте в навчання: це більше про технології, відповідальність чи зміну мислення людини на війні?
GDA: Я би не розділяв ці речі. Бо сучасна підготовка оператора БпЛА – це вже давно не просто про “навчити літати”.
Технології змінюються дуже швидко. Якщо людина вивчила тільки кнопки й інструкцію, то через кілька місяців все це може вже застаріти. Тому головне, що ми закладаємо в навчання – це мислення адаптації. Здатність швидко вчитись, перебудовуватись і приймати рішення в нових умовах.
Не менш важлива відповідальність. Дрони сьогодні – це потужний інструмент, від якого залежить безпека та життя людей, а також результати операції. Тут немає дрібниць. Одна помилка може коштувати дуже дорого.
І тільки третій рівень – сама технологія. Так, треба розуміти техніку, тактику застосування, особливості роботи систем. Але технологія без правильного мислення і без відповідальності – це просто залізо.
Тому наша філософія така: ми готуємо не людей “з пультом”, а людей, здатних ефективно працювати в новій реальності війни, де все змінюється дуже швидко.
AN: Яку стратегічну мету ви ставите перед академією – підготувати максимальну кількість операторів чи сформувати нову культуру використання дронів у війську?
GDA: Наша мета це як раз другий варіант – культура використання безпілотних систем у війську. Дрони це елемент загальної екосистеми війська. Це частина бойового процесу, частина розвідки, ударних дій, логістики, перехоплення, управління інформацією. Кількість операторів важлива, безумовно. Країні потрібні підготовлені люди. Але ще важливіше – якість мислення та стандарти роботи.
Якщо коротко: ми допомагаємо змінювати саму модель ведення сучасної війни.
AN: Ви обидва прийшли до дронів з абсолютно різних сфер – кінозйомка та транспортне моделювання. Який момент став для вас переломним, коли зрозуміли, що цивільні навички треба повністю переформатувати під воєнні завдання?
GDA: Переломний момент настав швидко – коли стало зрозуміло, що звична логіка більше не працює.
У цивільній сфері важлива якість кадру, ефективність, безпека польоту. Головне зробити красиво, стабільно, прогнозовано. У військовій реальності пріоритети змінюються кардинально: швидкість, адаптація, робота під тиском, рішення в умовах невизначеності.
Багато цивільних навичок роботи з дронами були цінними – технічне мислення, просторове бачення, робота з даними, дисципліна процесів. Але їх потрібно було повністю переосмислити під інші задачі.
Наприклад, у цивільному світі ти уникаєш ризику. У військовому – ти ним управляєш. У цивільному середовищі важлива робота за планом. На війні план може змінитися за хвилину, і треба діяти далі.
AN: У квітні 2022 року ви відкрили Global Drone Academy. Чому саме навчальний центр, а не, наприклад, безпосереднє виробництво дронів чи волонтерське постачання техніки на фронт?
GDA: У той момент країні було потрібно все: і виробництво, і постачання, і волонтерство, і нові технології. Але ми подивилися на ситуацію прагматично – техніку можна купити, привезти, зібрати, а от підготовлених людей швидко взяти ніде.
На початку повномасштабної війни стало очевидно, що дрон без оператора – це просто коробка з батареєю. Навіть хороший дрон без правильної підготовки часто використовується на 20–30% свого потенціалу. А інколи взагалі втрачається через базові помилки.
Тому ми побачили головний дефіцит саме в людях і знаннях
Навчальний центр дає мультиплікативний ефект. Один переданий дрон працює в одному місці. Один підготовлений оператор може працювати довго, передавати досвід іншим, навчати команду, підсилювати підрозділ. Один сильний інструктор може вплинути вже на сотні людей. Саме тому ми обрали напрям навчання.
Крім того, на той момент ринок техніки дуже швидко розвивався сам по собі. З’являлися виробники, волонтерські ініціативи, постачальники. А от системної підготовки було значно менше. Ми вирішили зайти туди, де могли дати найбільшу користь.
І час показав, що це було правильне рішення. Бо сьогодні ключова конкуренція часто вже не в самому залізі, а в тому, хто краще підготував людей і швидше адаптував їх до нової реальності війни.
Також цікаво: Зброя української перемоги: ЗРК Tempest з ракетами AGM-114L Longbow Hellfire
AN: Ви розробили чотири основні курси: від цивільних квадрокоптерів до FPV-камікадзе та підготовки інструкторів. Який з цих курсів зараз найзатребуваніший і чому?
GDA: Сьогодні найбільший інтерес – до FPV-напрямку та всього, що пов’язано з ударними дронами й перехопленням ворожих цілей. Саме ці системи зараз найбільш активно впливають на поле бою.
FPV дав війську інструмент точного, відносно дешевого і масового ураження. А перехоплювачі стали відповіддю на нові загрози – від розвідувальних БпЛА до ударних дронів типу Shahed. Тому попит тут абсолютно логічний.
Але якщо дивився глибше, то найдефіцитніший продукт сьогодні – це не оператор, а інструктор. Людей можна набрати і навчити. А людей, які здатні якісно навчати інших, передавати практичний досвід і тримати високий стандарт підготовки, значно менше.
Саме тому курс підготовки інструкторів для нас стратегічно один із найважливіших. Бо один сильний інструктор з часом впливає на десятки й сотні нових операторів. Це мультиплікатор, якого часто недооцінюють.
AN: Все починалось за власні кошти, потім перейшли на змішану модель (безплатно для військових, платно для цивільних). Наскільки важко сьогодні утримувати академію і чи доводиться досі докладасти власні гроші?
GDA: На старті ми запускали академію за власні кошти. Це був свідомий вибір – не чекати зовнішньої допомоги, а почати працювати тоді, коли підготовка людей була потрібна вже зараз.
Згодом перейшли на змішану модель: безоплатне навчання для військових і комерційні програми для цивільних та корпоративного сегмента. Це дозволило зробити систему стійкішою і незалежнішою.
Важливо підкреслити: ми не працюємо через масовий збір донатів з населення. Ми з повагою ставимось до волонтерського руху, але для себе обрали іншу модель розвитку – системну роботу з бізнесом та інвесторами, які зацікавлені вкладати у масштабування, нові програми, інфраструктуру та довгостроковий результат.
На мою думку, це зрілий підхід. Бо коли йдеться про навчання, якість і масштаб, потрібна не разова емоційна допомога, а прогнозований ресурс і стратегічне партнерство.
Чи доводиться вкладати власні кошти сьогодні? Періодично так, але я б назвав це інвестиціями у нові напрями.
Бо головний актив у нашій сфері – це не обладнання саме по собі. Це команда, експертиза і здатність швидко перетворювати ресурс у підготовлених людей та реальний результат.
Також цікаво: Все про місію NEO Hunter: Як іонна гармата захищатиме Землю
AN: Спочатку ви навчали добровольців абсолютно безплатно. Які історії ваших випускників найбільше вас надихають і мотивують продовжувати?
GDA: Найсильніше надихає, коли бачиш, як людина приходить без досвіду, інколи з великим внутрішнім сумнівом, а з часом стає фахівцем, який реально робить різницю.
Є випускники, які після навчання зайняли ключові ролі у своїх підрозділах, побудували дронові напрямки з нуля, стали інструкторами і вже самі готують інших. І це, мабуть, найцінніше – коли знання починають масштабуватися далі без тебе.
Окремо дуже мотивують історії людей, які сьогодні представляють український досвід за кордоном. Наприклад, один із наших випускників зараз займає ключову позицію у військовому контингенті, який Україна направила на Близький Схід для передачі досвіду роботи систем ППО і протидії Shahed.
Для мене це дуже символічно. Бо Україна пройшла шлях від країни, яка терміново вчилась, до країни, яка вже навчає інших.
Є й менш публічні історії, але не менш важливі. Коли люди пишуть через місяці чи роки й кажуть: “Те, що ви тоді дали, реально спрацювало”. Для нас це дуже сильний сигнал, що робота має сенс.
Але мотивують не тільки історії успіху. Мотивує відповідальність. Коли розумієш, що твоя робота може допомогти комусь краще підготуватися, зберегти життя, ухвалити правильне рішення в критичний момент.
Це і є головна причина рухатися далі.
AN: Хто приходить до вас на курси – які люди, з якою мотивацією? Чи бувають такі, кому відмовляєте у навчанні або не видаєте сертифікат не через технічні, а через людські причини?
GDA: До нас приходять дуже різні люди. Це військовослужбовці з бойових підрозділів, люди перед відправкою на свої напрямки, цивільні, які готуються до служби або хочуть отримати нову професію, інженери, технічні спеціалісти, інколи підприємці чи представники бізнесу, які дивляться в цей ринок стратегічно.
Мотивація теж різна. Хтось приходить, бо завтра треба працювати на фронті. Хтось хоче бути корисним країні. Хтось шукає нову сферу розвитку. Хтось розуміє, що дронові технології – це вже окремий великий сектор економіки і безпеки.
Так, бувають випадки, коли ми можемо відмовити в навчанні або не допустити до сертифікації не через технічний рівень.
Наприклад, якщо людина системно ігнорує правила безпеки, демонструє безвідповідальність, агресивну поведінку, нездатність працювати в команді або ставиться до цього як до гри. У нашій сфері така легковажність неприйнятна.
Сертифікат для нас – це не просто папірець про проходження курсу. Це певний знак довіри до людини як до фахівця.
Тому інколи правильніше не видати сертифікат, ніж видати його формально. Бо помилки в цій сфері мають зовсім іншу ціну, ніж у багатьох цивільних професіях.
Також цікаво: Mission Control: Як Україна створює єдиний цифровий мозок війни дронів
AN: Курс триває 5 днів з дуже інтенсивною практикою: окопи, маскування, польоти на 4–5 км. Які найпоширеніші помилки допускають новачки на початку і як ви їх відпрацьовуєте?
GDA: Насамперед уточню: базовий курс триває 6 днів, а не 5. Для нас це важливо, бо один додатковий день у такій інтенсивній програмі – це не формальність, а можливість якісно закріпити навички на практиці.
Якщо говорити про новачків, то найпоширеніша помилка на старті – це сприйняття дрона як просто техніки, а не як частини ширшого процесу.
Люди часто концентруються лише на самому польоті: як злетіти, як керувати, як посадити. Але реальна ефективність починається раніше – з підготовки позиції, оцінки обстановки, зв’язку, маршруту, взаємодії з командою, розуміння ризиків.
Друга типова помилка – поспіх. Багато хто хоче одразу “літати далеко і красиво”, не маючи базової стабільності в керуванні. У результаті зайві рухи, втрата орієнтації, помилки під навантаженням.
Третя – тунельне бачення. Людина дивиться тільки в екран і перестає бачити всю ситуацію навколо: команду, зміни обстановки, потенційні загрози, ресурс батареї, якість зв’язку.
І ще одна річ, яку часто недооцінюють це дисципліна дрібниць. Неперевірена батарея, пропущений чек-лист, слабка підготовка місця старту, недооцінка погодних умов. Саме такі дрібниці потім створюють великі проблеми.
Як ми це відпрацьовуємо?
Через постійну практику в умовах, максимально наближених до реальності. Через повторення базових дій до автоматизму. Через сценарії, де людина вчиться працювати під навантаженням, а не в стерильному середовищі.
Ми навмисно даємо не тільки “ідеальні польоти”, а й ситуації, де треба виправляти помилки, адаптуватися, зберігати спокій.
Бо головне завдання курсу – не просто навчити керувати дроном. Головне завдання – навчити людину діяти правильно тоді, коли щось іде не за планом. І саме це потім має найбільшу цінність.
AN: Ворог теж активно розвиває дрони та системи РЕБ. Як швидко вам доводиться оновлювати програму навчання, щоб те, чому ви вчите сьогодні, не було застарілим через місяць на фронті?
GDA: Сьогодні це живий процес. Те, що було актуальним кілька місяців тому, зараз може працювати частково, а окремі речі можуть уже втратити ефективність. І причина не тільки у ворогу, який постійно змінює тактику. Причина в тому, що сама війна стала дуже швидким середовищем змін.
Тому ми постійно оновлюємо програми. Інколи це точкові зміни щотижня – по налаштуваннях, сценаріях роботи, підходах до польотів, роботі в умовах впливу РЕБ. Інколи це глибші зміни курсів, коли змінюється сама логіка застосування.
По суті, ми працюємо ближче до моделі IT-продукту, ніж класичної освіти. Є постійний зворотний зв’язок з підрозділів, є нові кейси з фронту, є нові рішення ринку – і все це має швидко заходити в навчання.
Якщо центр підготовки живе за принципом “ми один раз написали програму і читаємо її два роки”, то він дуже швидко починає вчити вчорашньому дню. А це в нашій сфері небезпечно.
Тому ми закладаємо людям не тільки конкретні навички, а й здатність адаптуватися. Бо неможливо один раз навчити людину “на все”. Можна навчити швидко вчитись далі.
І, на мою думку, це сьогодні одна з головних компетенцій сучасного оператора БпЛА – швидкість перенавчання.
AN: Програма «Армія дронів» визнає ваші сертифікати. Чи отримуєте ви реальну державну підтримку, чи лише формальне визнання – і що вам насправді потрібно від держави?
GDA: Безумовно, для нас важливо, що державні ініціативи визнають сертифікати Global Drone Academy. Це означає, що приватна система підготовки може бути інтегрованою в загальну оборонну екосистему країни, а якісне навчання отримує офіційне підтвердження. Але для нас набагато важливіше не формальне визнання саме по собі, а ефективна взаємодія. Бо ринок дронів і підготовки змінюється дуже швидко, а класичні бюрократичні процеси часто рухаються значно повільніше. І тут головний виклик – не статуси чи папери, а швидкість рішень.
Що нам реально потрібно від держави? Передусім зрозумілі й прозорі правила гри. Приватні навчальні центри мають розуміти, як працювати системно, як інтегруватися в державні програми, які стандарти якості потрібні, як будувати довгострокові інвестиції.
Друге – партнерський підхід. Держава не зобов’язана робити все сама. У багатьох сферах приватний сектор рухається швидше, гнучкіше і часто дешевше. Завдання держави – використовувати цю швидкість і експертизу, а не конкурувати з нею.
Третє – підтримка масштабування якісних моделей. Якщо є центри, які довели результат, їм потрібно допомагати розширювати можливості.
І ще одна важлива річ – спільний зворотний зв’язок із фронту. Бо навчання має постійно оновлюватися під реальні потреби війська.
На мою думку, найкраща роль держави тут – бути сильним замовником, партнером і модератором стандартів, а не намагатися централізовано контролювати все.
Також цікаво: Зброя української перемоги: Мобільні системи ППО TRIDON Mk2 від BAE Systems Bofors
AN: Чи можливо масштабувати вашу модель навчання до рівня державної системи підготовки, і що для цього потрібно?
GDA: Так, я переконаний, що масштабувати таку модель до рівня державної системи можливо. Більше того, без цього буде складно закрити реальний запит на підготовку людей у сучасній війні.
Передусім для цього потрібен сильний корпус інструкторів. Саме інструктор сьогодні є головним вузьким місцем. Операторів можна навчати потоково. Інструкторів, які мають досвід, методику і здатність передавати знання якісно, значно менше.
Друге – єдині стандарти якості, але без зайвої бюрократії. Потрібно чітко розуміти, який результат має дати курс, які компетенції отримує людина, як перевіряється рівень підготовки.
Третє – швидкість оновлення програм. Якщо державна система навчає тому, що було актуально півроку тому, вона вже відстає. Тут потрібна логіка постійного апдейту, ближча до технологічного сектору, ніж до класичної освіти.
Четверте – партнерство держави і приватного сектору. На мою думку, найефективніша модель – коли держава задає стандарти, формує запит і масштабує рішення, а ринок дає гнучкість, швидкість і практичну експертизу.
Якщо коротко, масштабувати можна. Але копіювати форму недостатньо. Треба масштабувати зміст, культуру якості і темп змін.
Також цікаво: Все про P1-Sun – український дрон-перехоплювач від SkyFall
AN: Як ви бачите роль дронів у війнах майбутнього і чи стане базове володіння БПЛА таким же обов’язковим навиком, як сьогодні водіння автомобіля?
GDA: Я думаю, роль дронів у війнах майбутнього буде настільки базовою, що ми перестанемо сприймати їх як окрему “нову технологію”.
Дрони вже зараз закривають розвідку, удари, коригування, логістику, перехоплення, ретрансляцію зв’язку, інженерні задачі. І це тільки початок. Далі ми побачимо більше автономії, більше інтеграції з наземними роботизованими платформами та системами управління. По суті, поле бою буде насичене безпілотними системами на різних рівнях – у повітрі, на землі, на воді.
Щодо другої частини питання, я переконаний, що базове володіння БпЛА стане масовою навичкою.
Можливо, не буквально для кожної людини, як водіння автомобіля, але для величезної кількості професій – так. Для військових це стане нормою. Для рятувальників, поліції, логістики, агросектору, інженерних служб – теж.
Людина, яка не розуміє базової логіки роботи безпілотних систем, через певний час буде в такому ж становищі, як колись людина, яка не вміла користуватися комп’ютером. Головною навичкою стане вміння працювати разом із безпілотними системами: ставити задачу, контролювати процес, приймати рішення на основі даних, інтегрувати це у свою роботу.
Тобто майбутнє це не людина замість дрона і не дрон замість людини. Майбутнє – це людина, яка вміє посилювати себе такими системами. І ті, хто навчаться цьому раніше, матимуть велику перевагу.
AN: Ви поставили собі мету підготувати якомога більше пілотів, щоб наблизити перемогу і врятувати життя захисників. Якою ви бачите Global Drone Academy через рік-два? Чи плануєте розширювати курси, наприклад, на морські дрони чи інші напрямки?
GDA: Сьогодні наша амбіція – це побудова повноцінної екосистеми підготовки, сертифікації та передачі сучасної української експертизи. Тобто мова про якість кадрів, підготовку інструкторів, нові стандарти навчання і швидке масштабування досвіду.
Безумовно, ми плануємо розширювати напрями. Повітряні системи залишаться ключовим напрямком, але сучасна війна вже давно виходить за межі тільки повітря. Ми бачимо великий потенціал у підготовці за напрямами наземних роботизованих платформ, перехоплення ворожих дронів, а також інтегрованого застосування різних типів безпілотних комплексів в одній операції. Окремий стратегічний напрямок для нас – підготовка інструкторів. Як я вже казав, сильний інструктор з часом створює десятки нових операторів. Це найшвидший шлях масштабування якісної системи.
Також ми дивимось на міжнародний розвиток. Україна сьогодні має унікальний практичний досвід у сфері дронових технологій та сучасної тактики їх застосування. І ми бачимо великий інтерес до цього досвіду з боку інших країн.
Тому через рік-два я бачу GDA як платформу, яка працює одночасно в кількох напрямках: підготовка кадрів для України, нові технологічні програми, міжнародні освітні продукти та експорт української експертизи.
Ми хочемо рости не тільки в масштабі, а в рівні впливу. Бо головне завдання – допомагати формувати нову систему безпеки, де український досвід має реальну вагу.
Global Drone Academy – це приклад того, як війна змінює не лише технології, а й підходи до підготовки людей. У центрі – не дрони як “залізо”, а мислення, відповідальність і здатність швидко адаптуватися. Саме такі системні підходи сьогодні визначають ефективність на полі бою і формують майбутню модель війни.
Також цікаво:
