Після другої світової війни настала ера реактивної авіації. Атомна зброя стала головним стримуючим фактором для двох протиборчих таборів – комуністичного СССР та США разом з країнами Західної Європи, які вже почали формуватися у блок НАТО. У кінці 40-х і на початку 50-х років 20 сторіччя, головними носіями атомної зброї були важки бомбардувальники. У зв’язку зі збільшенням дальності польоту таких бомбардувальників виникла потреба забезпечення їх захисту від нападу винищувачів противника. Одним із способів захисту бомбардувальника, радіус дії якого перевищує радіус дії звичайних винищувачів супроводу, є застосування бортових винищувачів. Першим і єдиним реактивним бортовим винищувачем став літак XF-85 Goblin.
При проектуванні винищувача передбачалося, що він повинен наполовину забиратися в передній бомбовий відсік стратегічного бомбардувальника Convair В-36, який мав довжину всього 4,9 м.
У зв’язку з цим розміри винищувача ХF-85 «Гоблін» були обмежені. Для створення достатніх зазорів, що забезпечують вільний випуск і прийняття на борт винищувача, довжина літака не повинна була перевищувати 4,6 м. Таким чином, винищувач ХF-85 фактично перетворився на крилатий турбореактивний двигун Westinghouse J-34-WЕ-22 з тягою 1360 кг, на якому буквально верхи сидів пілот.
Читайте також: Маловідомі сторінки історії авіації: Northrop XP-79B “Flying Ram” – літак для таранної атаки
Через габаритні обмеження, об’єм кабіни пілота становив лише 0,74 м³, тому крісло пілота не змогли зробити регульованим по висоті, але була можливість регулювання прицілу та виносу педалей. Робоча висота бомбардувальника-носія В-36 складала цілих 13 000 м, тому, незважаючи на невеликий об’єм кабіни, були передбачені її обігрів, герметизація та наддув. До того ж XF-85 Goblin був оснащений кисневою системою високого тиску та балоном із запасом кисню для дихання льотчика на випадок аварійного залишення літака. Система порятунку льотчика являла собою один із перших варіантів катапультованого крісла Т-4Е.
Стріловидне крило винищувача XF-85 перед його підвіскою в бомбовідсіку бомбардувальника складалося. Щоб не вдаватися до хвостового оперення, що складається, і для забезпечення необхідної його площі при збереженні мінімальних габаритних розмірів, на винищувачі спочатку були встановлені п’ять хвостових стабілізуючих площин. Ці площини розташовувалися радіально навколо задньої частини фюзеляжу, і двох з них знаходилися комбіновані керма висоти і напряму. Однак надалі було виявлено, що такої кількості кілів недостатньо для забезпечення необхідної стійкості, і на літаку було встановлено ще три.
Читайте також: Автопілот у літаку: Історія створення, як працює
Один із двох винищувачів XF-85 здійснив перший політ 23 серпня 1948 р. з борту модифікованого бомбардувальника Boeing В-29. Проте винищувач не вдалося прийняти назад на борт бомбардувальника, і льотчик був змушений посадити його, застосувавши посадкову лижу на швидкості близько 270 км/год.
Основні технічні характеристики McDonnell XF-85 Goblin:
- Максимальна швидкість: близько 835 км/годину
- Максимальна висота політу: 13 000 м
- Вага порожнього літака: 1430 кг
- Злітна вага: 2190 кг
- Довжина: 4,5 м
- Висота: 2,5 м.
- Розмах крила: 6,5 м
- Cтріловидність крила: 37° по передній кромці
- Озброєння: чотири кулемета Colt-Browning M 12,7 мм з боєзапасом 300 патронів кожний
Читайте також: Літаки-невидимки. Як працюють стелс-технології в авіації
