Багато людей відчувають страх перед польотом і задаються питанням: чому на борту пасажирських літаків відсутній парашут для кожного пасажира? Одночасно тисячі авіалайнерів по всьому світу знаходяться в повітрі, перевозячи сотні тисяч пасажирів. Вважається, що повітряний транспорт є найбезпечнішим у світі, а ризик авіакатастрофи набагато менший, ніж ризик аварії поїзда чи автомобіля.
Досліджуючи історію цивільної авіації, експерти відзначити, що в авіакатастрофах за весь час загинуло близько 50000 людей. Це досить значна цифра, яка вказує, що проблеми авіаперевезень є. Але з кожним роком літати пасажирськими авіалайнерами стає безпечніше. Так, аварії у сфері цивільної авіації все ще є, і про них багато пишуть, їх обговорюють. Однак нині ця статистика набагато менш жахлива. Наприклад, у 2023 році в авіакатастрофах у всьому світі загинули 364 людини. Стільки ж загинуло в автомобільних аваріях в Україні менш ніж за два місяці. Я вже не кажу про військові дії.
З іншого боку, варто зазначити, що при зіткненні двох машин на дорозі у вас є шанс вижити і відбутися легкими травмами. Але в авіакатастрофі людина зазвичай не виживає. Тому більшість потенційних пасажирів міжнародних авіаліній цікавить питання, чому на борту пасажирських літаків й досі кожному не видають парашути. Ми сьогодні спробуємо розібратися з цим більш детально.
Читайте також:
ЗМІСТ СТАТТІ:
Парашут — винахід набагато старший за літак. Ще за 150 років до першого польоту братів Райт сміливці в усьому світі стрибали з різних об’єктів, використовуючи більш-менш складні саморобні пристосування, щоб уповільнити падіння. Звичайно, було багато трагічних випадків, але, на щастя, винахід справжнього парашута відбувся до появи перших літальних апаратів.
Сучасний авіаційний парашут, ймовірно, починає свою історію у 1908 році, коли Лео Стівенсу прийшла в голову ідея скласти парашут в чохол, який, як рюкзак, кріпився до спини пілота за допомогою джгута. Саме тоді народився характерний спосіб відкривання парашута за допомогою шнура. Подальшому вдосконаленню цього винаходу, звичайно, сприяли наступні дві світові війни, які призвели до глобального використання літаків.
Донині парашут є стандартним спорядженням військових і цивільних літаків, хоча в пасажирських рейсах він не використовується. Постає питання – чому? Хіба надання кожному пасажиру парашута не допомогло б запобігти смертям в авіакатастрофах?
Давайте розглянемо це питання у кількох аспектах. Невже парашут для кожного пасажира – це абсолютно абсурдна ідея, яка не зможе врятувати жодного життя? НІ. Швидше за все, якби такий проект був реалізований у кожному пасажирському літаку, хоча б частини жертв вдалося б уникнути.
На перший погляд, думка про те, що у кожного пасажира літака міг би бути свій парашут, чудова – якщо щось трапиться під час польоту, парашут розкриється, а пасажир виживе. Навіть 1% шансів вижити краще, ніж 0%, вірно? На жаль, навіть цей відсоток виглядає надто оптимістичним. Проблема в тому, що, як би це не звучало, але відсоток людей, які реально б вижили в цій ситуації, надто малий.
Нижче розглянемо найголовніші причини, чому парашути не надаються кожній людині, яка подорожує на пасажирському літаку.
Людське життя безцінне, про це годі й говорити. Але в кожному конкретному випадку існує межа того, скільки грошей доцільно витратити заради того, щоб мати мізерно малий відсоток шансів на виживання. До того ж парашути для кількох десятків, а то й сотень людей треба десь розмістити. Де їх зберігати? Якщо вcе ж під сидінням, то не вистачатиме місця для ніг або сидіння не складатимуться. Якщо його підняти наверх, то місця для ручної поклажі не залишиться.
Парашути також важать набагато більше, ніж рятувальні жилети, які є на борту кожного пасажирського літака.
Середній парашут важить кілька кілограмів. Помноживши це на, наприклад, 250 пасажирів Boeing 787, ми отримаємо кілька додаткових тонн. А це вже пов’язано зі збільшенням споживання пального, а отже, й підвищенням вартості квитків для кожного пасажира. Щоб компенсувати таку велику вагу, доведеться зняти частину сидінь для пасажирів.
Потрібні парашутні шафи, постійне обслуговування, регулярна заміна. Вартість такого додаткового обладнання перевищить півмільйона доларів.
Це занадто висока вартість, тим більше, що, як покажуть наступні приклади, парашут на борту літака не означає повної безпеки для пасажира.
Було б вкрай безвідповідально примушувати пасажирів авіакомпаній користуватися парашутами без відповідної підготовки. Навіть стрибки тандемом вимагають певної підготовки та пояснення правил. Під час пасажирського рейсу кожна людина на борту не може отримати приватного інструктора, тому їм довелося б самим піклуватися про себе. Це означає, що пасажир наражатиметься на ще більшу небезпеку вже після стрибка з парашутом. Банально, але якийсь з парашутів може й не розкритися.
Єдиним виходом у такій ситуації є обов’язкова підготовка перед першим польотом. Це, швидше за все, потягне за собою витрати на спеціальний сертифікат, який дозволить сідати на борт літака з парашутом. Інакше може виявитися, що стрибок принесе більше шкоди, ніж перебування в літаку. Не всі пасажири, навіть фізично, зможуть пройти ці підготовчі курси.
А у багатьох пасажирів бувають проблеми навіть з маленьким ременем безпеки! А як щодо немовлят, дітей, людей похилого віку, людей з обмеженими можливостями? Додайте до цього неминучий хаос, який виникне у тісному салоні…
Також читайте: Маловідомі сторінки історії авіації: Bell X-1 – перший надзвуковий літак
У випадку з пасажирськими літаками ця вірогідність невелика, але все ж не дорівнює нулю. Наприклад, Boeing 737-300 має коефіцієнт планування 17:1. Отже, якщо літак втрачає потужність у кожному двигуні на крейсерській висоті 11 км, він теоретично зможе пролетіти ще приблизно 187 км, щоб, наприклад, досягти найближчого аеропорту.
Це, звичайно, залежить і від інших несправностей, включаючи, перш за все, відмову систем управління. Але в описаному вище випадку з втратою потужності двигуна, більша небезпека може підстерігати людей, які хочуть вистрибнути з літака. Таких випадків, коли літак з відмовою двигуна зміг долетіти аеродрому, у сучасній історії авіації стає все більше. Той же автопілот сприяє виправленню нештатних ситуацій.
Ви знаєте, що сучасні авіалайнери – справжні монстри, навіть у порівнянні з бойовими літаками. Тому для забезпечення безпечного стрибка необхідно переконатися, що конструкція літака не становить небезпеки для людей, які залишають його. Існує ризик удару об будь-який з елементів конструкції.
Вистрибуючи з парашутом із літака, ви можете з величезною швидкістю наштовхнутися на крило, хвостову частину чи двигун. Ви можете отримати пошкодження від викиду гарячих газів з реактивного двигуна. Парашут теж може загорітись. Спеціального люку чи пристосування для стрибків на пасажирських авіалайнерах просто немає.
Читайте також:
Ще одна проблема пов’язана із законами фізики. Різниця тиску всередині і ззовні салону робить просто неможливим відкриття стандартних дверей на такій великій висоті. Рішенням може бути рампа, подібна до тієї, що використовується у військових транспортниках.
Потужні гідравлічні приводи дозволять подолати тиск, або вибухові заряди, за допомогою яких утворюється отвір в обшивці літака. Звучить небезпечно, чи не так? Це може призвести до ще більшого руйнування літака, який вже терпить аварію.
Навіть якщо вам вдається відкрити двері, то на висоті 10-11 км температура повітря доходить до мінус 50° за Цельсієм. Це дуже холодно, крім того, повітря для дихання просто не вистачає. З цієї причини без спеціального костюма та кисневої маски шансів безпечно стрибнути з такої висоти немає.
А їх на борту літака теж немає. Альтернативою є почекати, поки літак опуститься. Але тоді безпечніше просто почекати, можливо, екіпажу вдасться вирішити проблему. Інакше шансів у вас не буде. Померти від холоду, без кисню та ще перспектива.
Досвід десятків випадків авіакатастроф показує, що люди не можуть зберігати спокій і дотримуватися правил коли знаходяться в небезпеці. На записах екстрених посадок (наприклад, без шасі) можна побачити, як пасажири втрачають голову або намагаються дотягнутися до свого багажу, який, за всіма правилами, вони повинні залишити в літаку. Паніка може завадити навіть відкрити двері, щоб стрибнути. Я вже не кажу про вузькі проходи в салоні пасажирського літака. А рахунок йде на хвилини, а, можливо, навіть на секунди.
На жаль, шанси на те, що в разі серйозної аварії пасажири спокійно виконають всі правила, надягнуть парашути і по одному евакуюються, не борючись за пріоритет, невисокі. Така вже людська природа і психологія.
Також цікаво:
Зрештою, парашути не допоможуть у разі катастроф, які найчастіше трапляються на останньому етапі польоту, тобто під час заходу на посадку та під час самої посадки. До того ж пасажири прив’язуються пасками до сидінь, а літак надто низько летить, щоб думати про безпечний стрибок. Статистика не бреше – на кінцевій фазі заходу на посадку та самої посадки виникає приблизно половина всіх авіакатастроф.
Авіакатастрофи трапляються також і під час зльоту літака, однак, за статистикою їх лише близько 14%. Однак загалом, зліт і посадка, тобто два етапи польоту, на яких неможливо використовувати парашут, спричиняють не менше 2/3 усіх летальних авіаційних подій.
Як бачите, наявність парашута в салоні пасажирського літака просто недоцільна. Вона може привести тільки до хаосу, паніки та ще більших проблем під час аварійної ситуації.
До того ж, статистика стверджує, що серед найбільш популярних видів транспорту, включно із залізничним, морським та автомобільним, авіаційний вважається найбільш безпечним. За даними міжнародної організації цивільної авіації ICAO при ООН, лише один з мільйона вильотів пасажирських літаків закінчується трагедією. Шанс стати жертвою авіаційної аварії становить 1 до 8 млн, що навіть не можна порівнювати з шансом загинути в автотранспортних дорожних пригодах. Вдалого вам польоту та м’якого приземлення!
Читайте також:
