На базі ВПС Дайесс у Техасі, США, 317 транспортне авіакрило реалізує стратегічну ініціативу Командування повітряної мобільності (AMC), спрямовану на обладнання чверті авіафлоту сучасними супутниковими рішеннями для тактичного зв’язку, що діють як у межах прямої видимості (LOS), так і за її межами (BLOS). У межах проєкту «25 на 25», започаткованого генералом Майком Мініханом, 4 червня 2025 року підрозділ ВПС США провів випробування новітньої комунікаційної системи на C-130J Super Hercules, встановивши на аварійному люку термінал Starshield від SpaceX – системи, створеної для військових потреб.
Ця модернізація включає «новітню повітряну систему тактичного зв’язку», яка має забезпечити розширені можливості управління та обізнаності під час майбутніх завдань. Йдеться про систему, відому як «Об’єднаний десантний пакет», яка поєднується з радіочастотними антенами, вмонтованими в люки, і використовує мережу супутників Starshield на низьких орбітах для надійного високочастотного зв’язку поза прямою видимістю.
Ключова перевага – простота встановлення. Система не вимагає змін у конструкції літака й може монтуватися звичайним техперсоналом. Згідно з даними AMC, це рішення здатне підтримувати одночасну роботу чотирьох окремих тактичних мереж з різним рівнем секретності, використовуючи інтегровані модулі серверів та мережеві вузли. Система сумісна з уже використовуваними платформами, що базуються на каналах обміну даними Link 16 та новішому Link 22.
На знімках, опублікованих у системі DVIDS, видно квадратну антену, розміщену на існуючому люку вантажного відсіку. Спеціалісти 4 об’єднаного елементу підтримки зв’язку Армії США спільно з техніками 317 ескадрильї ВПС США провели перевірку працездатності системи, заповнюючи тестові протоколи, проводячи вимірювання з використанням високочастотного радіозв’язку та аналізаторів спектра для виявлення перешкод.
Даррелл Віт, керівник напряму Об’єднаного елементу підтримки зв’язку, наголосив: система має забезпечити командирам точну та оперативну інформацію в режимі реального часу під час переміщення військ, що критично для ухвалення ефективних рішень у динамічному середовищі. Зі слів Віта, ці рішення, раніше обмежені розмірами і вартістю, тепер стають мобільними і гнучкими – їх можна швидко інтегрувати у наявні авіаційні системи без складних процедур.
Командир 317 ескадрильї оперативної підтримки Клей Голт зазначив, що ці технології мають модульний формат «plug-and-play», що дозволяє легко встановлювати їх перед вильотом і демонтувати за лічені хвилини. Це усуває потребу в постійній модернізації повітряних платформ і дозволяє уникнути додаткової підготовки персоналу. Удосконалення систем зв’язку на борту C-130J значно підвищують безпеку, командну ефективність і ситуаційну обізнаність екіпажів під час виконання місій. Вони адаптовані до нової операційної доктрини Agile Combat Employment (ACE), яка передбачає маневрене, розподілене і стійке базування, зокрема в Європі та Азії, де C-130 залишається основною платформою для тактичної підтримки з повітря.
AMC у межах проєкту «25 на 25» прагне до кінця 2025 року переоснастити 25% свого флоту авіаційними комунікаційними засобами, які дозволяють обмінюватися як відкритими, так і засекреченими даними. Майор Райан Робінсон, експерт AMC з тактичних комунікаційних рішень, заявив, що це частина стратегії розвитку адаптивного базування, надійного зв’язку та гнучких операцій у розподіленому форматі.
У доповіді за липень 2024 року Повітряні сили та Збройні сили США повідомили, що генералу Мініхану довелося визнати – реалізувати ініціативу «25 на 25» повністю у бюджетному році 2025 навряд чи вдасться. Водночас описані цілі включають забезпечення високошвидкісного зв’язку, зокрема для передавання даних про ситуацію в зонах призначення, загрози з повітря й із землі, наявність пального, а також визначення безпечних майданчиків для приземлення.
Під час навчань «Bamboo Eagle 24-3» в серпні 2024 року над західною частиною США і Тихим океаном, AMC провело тестування Системи управління бойовими маневрами. У ході маневрів екіпаж літака-заправника KC-46 випробовував так звані комплекти зв’язку для командирів (ECK), які транслюють супутниковий сигнал у форматах NIPR та SIPR. Крім того, за допомогою зовнішньої антени було протестовано захищений голосовий зв’язок через протокол VOSIP, а також експериментальні люки з вбудованим обладнанням для LOS і BLOS каналів передачі даних на C-130.
Полковник Джеремі «Грімм» Гулд із відділу майбутніх операцій AMC відзначив успішне використання кількох нестандартних рішень зв’язку. Термінал типу Roll On/Roll Off, змонтований у аварійному люку C-130, забезпечив стабільну роботу за схемою PACE (Primary, Alternate, Contingency, Emergency), що передбачає резервні маршрути на випадок відмов.
З 2019 року компанія SpaceX вивела на низьку навколоземну орбіту близько 4 тисяч супутників Starlink. Starshield натомість із 2020 року запустила кілька демонстраційних апаратів завдяки ракетам Falcon 9. Як повідомляв Reuters у березні 2024 року, це забезпечило компанії позиції для укладення угоди на $200 мільйонів, а згодом і на $1,2 мільярда, вже від Національного розвідувального управління (NRO).
Масштабованість сузір’я супутників Starshield із розгалуженою архітектурою повністю відповідає концепції Proliferated Warfighter Space Architecture (PWSA), яку реалізують Космічні сили США. Йдеться про створення мережевої інфраструктури для ретрансляції даних із низькою затримкою та супутникового виявлення ракетних запусків. Своєю чергою, компанія General Atomics у січні 2025 року провела низку випробувань дрона Gray Eagle Extended Range, дистанційно керованого через таке супутникове угруповання.
Варто зазначити, що взаємодія ВПС США з SpaceX не нова. У березні 2023 року видання Stars and Stripes повідомляло про демонстрацію терміналів Starlink на авіабазі Йокота в Японії, коли один із них було встановлено на C-130J, а генерал-майор Джон Кляйн провів відеозв’язок із військовослужбовцем на острові Дієго Гарсія – на відстані понад 8 тисяч км.
Starlink активно використовувався в перший рік українсько-російської війни, аж поки Ілон Маск не заявив про вразливість мережі до атак з боку російських електронних засобів впливу. Водночас Starshield вже був задіяний морською піхотою США та встановлювався на кораблях ВМС США.
Ще один приклад використання – 30 ескадрилья повітряних випробувань ВМС США (VX-30), відома як «Bloodhounds», яка у вересні 2024 року встановила систему Starlink на літак KC-130T. Як підтвердило командування NAVAIR, система забезпечила зв’язок поза прямою видимістю, виступаючи мобільною платформою для морських операцій.
Джерело: TheAviationist
